Тваринництво
Головне:
Тваринництво

Недикий капіталізм

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Недикий капіталізм

Ми живемо у часи, коли всі змагаються за те, хто кого «переплюне» земельним банком. Однак є господарі, які просто роблять свою справу та якими країна повинна пишатися.

 

У країні, де встроми палку в землю й вона прийметься, почне цвісти та плодоносити, повинні-таки жити багаті фермери. Однак, як не дивно, треба часом проїхати сотні кілометрів, щоб знайти хоч одного такого справжнього господаря на своїй землі. Звичне пояснення, чому все так погано: корупція, відсутність державної підтримки, загальна економічна ситуація у країні, мікотоксини в кормах, оленка волохата, яка з’їла весь урожай, — список можна продовжувати до безкінечності. Проте такі пояснення вже давно пооскомилися.

 

Приємно, що з будь-якого правила є свої цілком вдалі винятки. Так, від’їхавши від Києва на відстань понад сто кілометрів, нашому журналу таки вдалося знайти господаря в найкращому розумінні цього слова. Вадим Соколенко, власник ТОВ «Агромілк» (що розташоване в Рокитнянському районі в с. Лубянка), повністю ламає стереотипи та показує, що побудувати прибутковий бізнес можна й в молочному тваринництві.

 

 

— Вадиме Олександровичу, оглянувши ваше господарство, здається, знаходиш відповідь на головне для розвитку економіки питання: невже й так теж можна було?

 

— Для мене завжди було на першому плані інтенсивне використання землі, отримання максимального прибутку з одного гектара. І на моє глибоке переконання тільки за поєднання рослинництва й тваринництва можна досягти цього результату. Молочне тваринництво, і це зрозуміло, вважається найскладнішою у плані отримання прибутків підгалуззю тваринницької галузі, з найбільшими ризиками та найтривалішим періодом окупності вкладених інвестицій. Однак тут треба зрозуміти одну важливу річ: не потрібно всім іти тим самим шляхом. Треба обрати свій, унікальний шлях і докладати максимум зусиль, щоб без зайвих витрат досягати найвищих показників. Тут спрацьовує принцип Парето, коли ти за інвестування 20% зусиль чи то коштів, отримуєш 80% прибутку. Що я маю на увазі? Те, що для того, аби успішно провадити молочне тваринництво, не обов’язково вкладатися в дороге обладнання чи генетику. Бо й вони за неправильного підходу будуть збитковими. Важливо в усе, що робиш, просто вкладати всього себе, свої мрії, думки, потрібно жити своєю справою — от тоді все буде так, як хочеться. А придбати дорогих телиць, напхати корівники дорогим устаткуванням і чекати, що ось уже завтра поллються ріки молока екстракласу, які конвертуються у гривні на рахунку підприємства, не варто. Бо це не так. Усе значно складніше й цікавіше.

 

— Розкажіть тоді про свій шлях, складний і цікавий. 

 

— Час народження ТОВ «Агромілк» припав на період, як я кажу, дикого капіталізму, коли кожен намагався нахвататися якомога більше земельних паїв, а потім (а подекуди й донині) не знав, що із цим усім багатством робити далі. І стоять ці необроблені землі, заростають бур’янами. А невеликі фермери не можуть їх узяти, щоб обробляти й вирощувати худобу, бо все навколо вже давно кимось загарбано. 

 

Отож, це був 2007 рік, коли наше господарство почало працювати, тобто наступного року святкуватимемо десятиріччя з дня заснування. А це досить багато як для такого, як кажуть, ризикованого виду бізнесу. Відтоді ми маємо статус племрепродуктора з української червоно-рябої породи. Тепер в нас 997 га землі та 355 голів дійних корів, плюс нетелі, молодняк, бички на відгодівлі. Всього 776 голів ВРХ.

 

Оскільки земельний банк в нас малий, то ми завжди намагалися оптимально використовувати те, що є. Тож в нашому господарстві ми отримуємо два врожаї. Заготовляємо сінаж із таких культур, як жито, суріпиця, тифон. Останню культуру я підгледів у білоруських колег, задався метою знайти її, а знайшовши, почав вирощувати в себе. Ця культура вже 15–20 квітня готова до збирання. Її ми сіємо разом із житом. Після тифону ще встигаємо посіяти кукурудзу або сорго на cилос. Після озимого ячменю обов’язково сіємо суданську траву, з якої заготовляємо високоякісний силос або сіно. Зрозуміло, що отримання двох урожаїв неможливе було б без унесення органіки. Тому щороку вносимо до 10 тисяч тонн органічних добрив. Надої за такого використання землі цілком пристойні. Наприклад, торік надоїли 7 тисяч літрів молока від корови за лактацію. В раціоні також використовуємо концентрати (до 30%), пивну дробину, корнаж, люцерновий сінаж, сорговий і кукурудзяний силос. 

 

До речі, цього року в австрійських колег навчився зберігати пивну дробину. Зазвичай вона є продуктом, що швидко псується. Інша річ узимку: тоді низькі температури допомагають їй не псуватися тривалий час. Однак в періоди високих зовнішніх температур пивна дробина потребує швидкого згодовування коровам. Отже, тепер ми зберігаємо її так: спочатку висипаємо на плівку, лопатами утрамбовуємо, посипається сіллю, зверху вкриваємо також плівкою, обкладаємо шинами чи мішками для герметизації — все. За такого підходу дробина зберігатиметься дуже довго, й завжди буде свіжою, навіть за температури зовнішнього середовища у +30 °С.

 

— Окремий привід побідкатися для наших фермерів-молочників — відносини з молокопереробними підприємствами. А кому ви здаєте своє молоко й чи влаштовує вас співпраця з МПЗ?

 

— На сьогодні ми працюємо з ПрАТ «Обухівський молокозавод». Пропонуємо йому молоко вищого ґатунку з показниками білка 3,2–3,3 та жиру — 3,6–3,7. Сьогодні за такі показники платять 5,8 грн за літр, а до сезону великого молока це було 6 грн. 

 

Раніше співпрацювали з ПрАТ «Вімм-Білль-Данн-Україна», але в них змінився склад працівників, тож і вимоги до виробників молока змінилися. Зокрема, вони потребують переважно молоко екстракласу. А ми поки що тільки на шляху до його отримання. Ну і якось так вийшло, що відносини перестали складатися. До речі, це мій наступний виклик — виробництво молока екстракласу.

 

— Ніколи не шкодували, що присвятили себе цій справі?

 

— Ніколи. Від тваринництва ми не відмовлятимемося за жодних обставин. Я вже давно відчув, що тваринництво — це вже не соціальний проект, який покликаний створювати робочі місця на селі. Це бізнес, на якому можна заробляти. І в момент, коли я це зрозумів, а було це років п’ять тому, то відразу вирішив вкласти кошти в реконструкцію, оновив стадо, наростив поголів’я.

 

— Тобто те, що тваринництво прибуткове, ви зрозуміли у 2011 році, коли економіка показувала стабільний ріст, а ситуація була однією з найкращих за весь період незалежної України. 

 

— Так, безперечно, загальна ситуація була сприятливішою для розвитку молочного тваринництва, не те, що сьогодні. Тоді закупівельні ціни були найвищими, а собівартість найнижчою, існувала державна підтримка у вигляді дотацій.

 

Проте, якщо подивитися, як тепер, то в нашому господарстві прибуток порівну ділять тваринництво та рослинництво. У прибутковій частині тваринництва — продаж молока, нетелей, відгодівельних биків на м’ясо. Нетелей в нас закуповувала асоціація виробників молока, яка продавала наших тварин далі в Казахстан, Білорусь. Сьогодні ми їх реалізуємо в господарства нашої області. 

 

Щодо рослинництва, то для продажу вирощували соняшник, ріпак, кукурудзу. Щоправда, від ріпаку через те, що сівозміна дуже насичена, поки що відмовилися. Хотілося б диверсифікувати свої ризики.

 

Не завжди пшениця й кукурудза приносять очікуваний прибуток. Тому сьогодні я свій погляд спрямував на створення ягідників. Заклали вже смородину. Плануємо вирощувати квасолю, другим урожаєм. Ще мене приваблюють кози й вівці.

 

Сьогодні потрібно зрозуміти, що тваринництво — це не лише отримання молока, а й племінний молодняк, нетелі (50% теличок від усього приплоду реалізуємо в інші господарства), бички. Самі порахуйте. Якісний корм, який корова протягом двох-трьох годин не з’їла і який уже трохи втрачає свої смакові характеристики та привабливість для дійної корови, якщо його присмачити комбікормом, то бики на відгодівлі радо споживатимуть, матимуть хороші прирости й в результаті принесуть непогані кошти.

 

 

Наталія Колос

журнал “The Ukrainian Farmer”, серпень 2016 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
The Ukrainian Farmer