Після збирання ранніх зернових культур і ріпаку оптимальним рішенням є висіяти післяжнивні кормові травосумішки.
Корми післяжнивних посівів належать до найцінніших і найдешевих, забезпечують високу продуктивність тварин, сприяють значній рентабельності та здешевленню тваринницької продукції і не можуть бути замінені іншими рослинними кормами. Дані багатьох науково-дослідних установ і виробнича практика свідчать, що післяжнивні посіви можуть забезпечувати за короткий період вегетації високу врожайність 15–25 (т/га) зеленої маси з виходом 2,0–3,5 т/га кормових одиниць і сприяють надходженню кормів до глибокої осені, коли їх у цей час зазвичай бракує.
Вимоги до видів і травосумішок
Післяжнивний період набагато коротший за післяукісний, тому рослини у цей період менше забезпечені вологою, що утруднює вирощування післяжнивних посівів. Через це післяжнивні культури мають швидко рости, бути невибагливими до тепла, світла та вологи й бути стійкими до осінніх приморозків.
Незважаючи на високу кормову та господарську цінність післяжнивних посівів, їхня питома вага у структурі кормових культур є дуже низькою, а в багатьох господарствах їх зовсім не запроваджують. На сьогодні в науковій літературі дуже мало інформації щодо підбору культур, складу травосумішок і технології вирощування високих урожаїв післяжнивних посівів. Серед виробничників є велике побоювання того, що вирощування післяжнивних кормів економічно недоцільне через значне виснаження, зниження родючості та погіршення агрофізичних показників ґрунту. Така хибна думка спростована багатьма дослідженнями та виробничою практикою господарств.
Установлено, що зниження родючості, погіршення її показників можливе у тому разі, коли у проміжних посівах вирощують одновидові культури, особливо злакові. Пояснюється це тим, що саме злакові види у чистому висіві з ґрунту виносять багато поживних речовин на формування надземної маси, зокрема азоту, фосфору, калію та багато інших цінних речовин і не повертають їх у ґрунтове середовище, оскільки чисто злакові види не є азотофіксаторами, а основних мінеральних елементів у їхніх кореневих рештках міститься мало. Тому слід пам’ятати, що чисті посіви, особливо злакові, ніколи не забезпечували повноцінної годівлі та не підвищували родючості ґрунту.
Також дослідження показують, що використання трав’янистих кормів з одновидових посівів бобових культур є необґрунтованим і дуже часто спричиняє білкове перегодовування. Зоотехнічні аналізи показують, що найбільш високопоживними та збалансованими є травосумішки, до складу яких входять злакові, бобові та хрестоцвіті види. Такі травосумішки завжди забезпечують високу врожайність 130–200 ц/га високопоживної маси, а за згодовування підвищується продуктивність дійного стада, особливо жирність молока, молодняк швидко набирає вагу, значно зменшується захворювання, знижується яловість.
Зелені корми мають бути не лише високопоживними, а й мати добрі смакові якості, щоб їх охоче поїдали тварини (95–98% поїдання). Практика показує, що саме післяжнивні корми поїдаються завжди охоче та повно.
Дуже важливо, щоб компоненти післяжнивних посівів були сумісними за біологічними, морфологічними ознаками, мали високі показники хімічного складу, витривалими щодо несприятливих погодних умов, характеризувалися настанням швидкої укісної стиглості та забезпечували подовження періоду використання зеленої маси. Найбільш високопродуктивні та збалансовані травосумішки для зон України наведено в таблиці.
|
Таблиця. Рекомендовані високопоживні травосумішки післяжнивних проміжних посівів для зон України |
|
Зона Полісся |
|
Кукурудза (0,3–0,4) + овес (1,3–1,4) + горох польовий (0,6–0,8) + гірчиця біла (1,4–1,5); кукурудза (0,3–0,4) + горох польовий (0,6–0,8) + редька олійна (1,6–1,7); кукурудза (0,4–0,5) + соняшник (0,2–0,3) + вика озима (0,6–0,8) + ріпак озимий (0,8–0,9); овес (1,9–2,0) + кукурудза (0,1–0,2) + соняшник (0,2–0,3) + гірчиця біла (1,4 – 1,6); овес (1,8–1,9) + горох польовий (0,5–0,6) + сорго кормове (0,9–1,0) + редька олійна (0,9–1,0); ячмінь (2,4–2,5) + овес (1,5–1,6) + горох польовий (0,6–0,7) + гірчиця біла (0,9–1,0); ячмінь (2,3–2,4) + кукурудза (0,2–0,3) + гірчиця біла (0,9–1,0) + вика озима (0,9–1,1); овес (2,1–2,3) + кукурудза (0,2–0,3) + редька олійна (1,0–1,1) + люпин жовтий (0,5–0,6); овес (1,4–1,5) + сорго кормове (0,9–1,0) + гірчиця біла (0,8–0,9) + люпин жовтий (0,6–0,7). |
|
Зона Лісостепу |
|
Сорго кормове (1,4–1,6) + овес (1,2–1,3) + гірчиця біла (1,8–1,9) + вика озима (1,2–1,3); кукурудза (0,2–0,3) + ячмінь (1,2–1,3) + горох польовий (0,4–0,5) + редька олійна (1,6–1,8); ячмінь (2,5–2,6) + сорго кормове (0,8–0,9) + кормові боби (0,4–0,5) + гірчиця біла (0,9–1,1); овес (2,7–3,0) + сорго кормове (0,7–0,8) + горох польовий (0,5–0,6) + гірчиця біла (1,9–2,1); кукурудза (0,3–0,4) + овес (2,7–2,8) + кормові боби (0,4–0,5) + редька олійна (0,9–1,2); кукурудза (0,3–0,4) + соняшник (0,2–0,3) + кормові боби (0,4–0,5) + ріпак озимий (1,0–1,3); сорго кормове (1,5–1,6) + соняшник (0,3–0,4) + горох польовий (0,6–0,7) + гірчиця біла (1,6–2,0); соняшник (0,2–0,4) + овес (1,4–1,5) + кормові боби (0,4–0,5) + ріпак озимий (1,2–1,4); соняшник (0,3–0,4) + ячмінь (1,6–1,8) + вика озима (1,3–1,5) + гірчиця біла (1,6–1,7). |
|
Зона Степу |
|
Сорго кормове (1,6–1,8) + ячмінь (1,3–1,5) + вика озима (0,6–0,7) + гірчиця біла (0,9–1,1); сорго кормове (1,7–1,8) + овес (1,0–1,2) + чина посівна (0,8–1,0) + редька олійна (1,1–1,3); кукурудза (0,2–0,3) + сорго кормове (1,5–1,6) + чина посівна (0,9–1,1) + гірчиця біла (1,0–1,3); кукурудза (0,3–0,4) + соняшник (0,2–0,3) + чина посівна (0,8–0,9) + редька олійна (1,2–1,3); ячмінь (2,2–2,5) + сорго кормове (1,3–1,4) + вика озима (0,9–1,1) + гірчиця біла (0,8–1,0); ячмінь (2,4–2,5) + кукурудза (0,2–0,3) + горох польовий (0,5–0,6) + редька олійна (1,2–1,3). |
Особливості технології
Післяжнивні посіви висівають після збирання озимих або ярих на зерно, після зернобобових й інших культур, які рано звільняють поле. Період зростання післяжнивних культур серед проміжних посівів найкоротший, а тому особливі вимоги ставляться до підбору культур і технології вирощування проміжних післяжнивних посівів. Для формування високої продуктивності потрібно підбирати травосумішки, види яких швидко ростуть і формують високу врожайність, є мало вибагливими до тепла, характеризуються витривалістю до низьких температур, забезпечують високу якість трав’янистого корму.
Висівають післяжнивні посіви в липні, коли часто спостерігаються періоди з відсутністю опадів, і рослини у цей період найменше забезпечені вологою, що утруднює їх вирощування. За таких умов постає питання раціонального використання кожного дня липня та збереження вологи після збирання основної культури. Через це обробіток ґрунту під такі посіви є найвідповідальнішим агротехнічним заходом, від якого багато у чому залежить продуктивність культур. Попередні культури (частіше озимі та ярі зернові) збирають переважно груповим методом для повного звільнення поля протягом дня.
Для зменшення випаровування вологи ефективним заходом є обробіток площі дисковими знаряддями. Це дозволяє якісніше підготувати ґрунт, зберегти вологу й одержати дружні сходи післяжнивних культур. Велике значення має своєчасність і якість збирання попередника, мінімальний розрив у часі між скошуванням попередника та сівбою післяжнивної культури. Дуже важливо починати підготовку ґрунту відразу після скошування попередника, не чекаючи повного звільнення поля. Навіть незначне запізнення із сівбою призводить до скорочення вегетаційного періоду, а разом із тим і до погіршення умов росту травосумішки.
Щоб запобігти випаровуванню вологи, підготовку ґрунту під післяжнивні посіви бажано виконувати вночі. Сівбу розпочинають рано вранці, щоб закінчити її до кінця дня.
Обробіток ґрунту під післяжнивні посіви зазвичай проводять важкими дисковими боронами на глибину 8–10 см. У вологі роки, коли під час збирання врожаю попередника ґрунт надмірно ущільнюється, виконують дворазовий обробіток цими самими знаряддями. Одночасно з лущенням поле боронують і коткують. Якщо ґрунт після збирання основних культур дуже висушений, застосовують плоскорізний обробіток на глибину 18–20 см.
Слід пам’ятати, що глибший обробіток недоцільний, оскільки втрачається волога та збільшуються енерговитрати. Можлива також пряма сівба сівалками-культиваторами СЗС-2,1, що знижує виробничі витрати й скорочує термін сівби.
Після лущення або оранки обов’язковим заходом, особливо в посушливі роки, є коткування. Найпридатніші для цього кільчасті та кільчасто-шпорові котки.
Навіть за достатнього зволоження під час підготовки ґрунту під післяжнивні посіви коткування є обов’язковим. Без нього верхній шар ґрунту пересихає на глибину 5–8 см, а після коткування тільки на 2–4 см. Коткування достатньо зволоженого ґрунту слід проводити одночасно з боронуванням.
Для післяжнивних посівів слід віддавати перевагу не свіжозібраному, а насінню врожаю минулого року, яке зазвичай має вищу енергію проростання. В умовах достатнього зволоження насіння післяжнивних культур не слід висівати на глибину, що перевищує оптимальну.
 |
| Післяжнивні посіви з кормовими люпинами |
Післяжнивні культури здебільшого не досягають повного розвитку й потребують меншої площі живлення, тому норму їх висіву треба збільшувати на 15–25% проти весняних і на 10–15% — проти післяукісних. Чим пізніше висівають насіння в післяжнивних посівах, тим більшу слід встановлювати норму висіву. До того ж беруть до уваги вміст вологи у ґрунті, біологічні особливості культури, рівень агротехніки тощо.
Слід пам’ятати, що в разі загущення посівів кормова цінність зеленої маси культур не знижується, а підвищується, тому що в рослин утворюються тонші та ніжніші стебла. За зменшення ширини міжрядь середня маса однієї рослини дещо зменшується, проте їхня кількість на одиниці площі збільшується, внаслідок чого врожай не знижується.
Збирають масу за досягнення укісної стиглості до самої пізньої осені.
Павло Ковбасюк, канд. с-г наук, доцент
Національний університет біоресурсів і природокористування України
журнал “The Ukrainian Farmer”, червень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
