Борщівник Сосновського активно опановує лісосмуги, неугіддя та інші безгосподарні землі, що сусідять із плодовими садами. Бур’ян небезпечний і для людини.
Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) — багаторічна рослина родини зонтичних (Apiaceae). У ботанічній термінології на позначення родини рослин тривалий час уживався оригінальний український термін «окружкові», але в 50-х роках XX ст. він був замінений на запозичений з російської мови термін «зонтичні».
Рослина є чужою для України і походить із Кавказу, де місцеві жителі раніше використовували її молоде (до появи квітконосів) листя для овочевих супів, звідси й назва. Завезена в Україну рослина несе значну загрозу як для сільського господарства, так і для здоров’я людей.
Загроза
Через те, що тканини борщівника містять фурокумарини, які під час контакту зі шкірою людини провокують важкі, подібні до опіків, дерматити, борщівник не культивують вже більш ніж 30 років. Однак він поширився.
Насіння борщівника розноситься вітром і переноситься водою. Повітряні потоки від автотранспорту, що швидко рухається, сприяють розселенню насіння. Великі і широкі листки борщівника навесні розпускаються раніше за інші рослини (трави) та затінюють ґрунт, на якому після цього вже не ростуть інші види рослин. Захоплюючи нову площу, борщівник пригнічує іншу рослинність, порушує нормальне природне функціонування місцевих екологічних систем і створює навколо себе власну екосистему, неприйнятну для природи тої чи іншої місцевості.
Біологія
У висоту борщівник росте до 3–5 м, утворюючи стебла діаметром 10 см, найчастіше він стрічається на берегах річок та узбіччях доріг, займає деградовані пасовища і покинуті поля. Залежно від ступеня розвитку рослиниборщівник зацвітає на другий-сьомий рік життя. У рослин, що не плодоносили, наростання вегетативної маси припиняється у середині літа, вони добре зимують і наступного року відростають одразу після танення снігу. Через 40–45 днів після початку весняного відростання їх висота сягає 1,5–1,7 м. Приблизно через місяць після проростання (кінець червня — початок липня) найрозвиненіші рослини зацвітають. Цвітіння триває 30–40 днів. На центральних парасольках насіння дозріває через 40–45 днів, на бічних — на 7–10 днів пізніше. Після плодоношення рослина відмирає. Якщо умов для цвітіння немає (через недостатню кількість поживних речовин, затінення, посуху або регулярне скошування), воно затримується до наступного сезону вегетації. За таких умов рослини можуть жити до 12 років.
Одна рослина здатна дати 15–20 тис., а в окремі роки і до 100 тис. життєздатних насінин. У ґрунті насіння борщівника може без шкоди зберігатися 3–5, іноді 10–15 років. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли рослині зрізано стовбур із суцвіттями.
Небезпечні властивості
За контакту зі шкірою людини рослина спричиняє опіки, які важко гояться. Особливо небезпечним є ураження зони суглобів. Ті увесь час рухаються, і це погіршує наслідки опіку, якщо до того приєднується ще й інфекція, то одужання триває набагато довше.
Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки — фурокумарин. Під дією ультрафіолетового випромінювання ці сполуки надають сокові токсичних властивостей. Потрапляючи на тіло людини, фурокумарин різко підвищує чутливість шкіри до ультрафіолетових променів. Найсильніші опіки загрожують за контакту рослини з вологим тілом у спекотні сонячні дні.
Отруйним в бур’яну є все: стебла, листки, коріння. У комплексі з дією сонця навіть найменший контакт із рослиною може призвести до опіків.
Отрута борщівника є дуже підступною, адже опіки з’являються на уражених ділянках тіла не одразу після контакту, а через 1–2 дні, поступово розвиваючись під впливом сонячного ультрафіолету. У перші кілька діб опіки від борщівника схожі на термічні. Для них характерне почервоніння, водянисті пухирі. Виразки, залишені борщівником, гояться іноді до трьох місяців. На їх місці залишаються темні плями, що не зникають кілька років.
У період цвітіння (червень-вересень) борщівник є особливо небезпечним, адже отруйні речовини виділяються в повітря і навіть без контакту тіла з рослиною завдають шкоди людині.
Захист
Колись культивований борщівник Сосновського втратив ознаки культурної рослини й росте та поширюється стихійно. Це поширення потрібно обмежувати. У всіх країнах Євросоюзу борщівник Сосновського зараховано до карантинної групи рослин. В Україні попри очевидну небезпеку цього ще й досі не зроблено. Відповідно до чинного законодавства органи влади всіх рівнів лише зобов’язані контролювати боротьбу з борщівником Сосновського. Утім знищення цього бур’яну трудомістке і коштовне.
Біометоди
За провадження органічного рослинництва борщівник можна систематично скошувати, підрізати на глибині 8–12 см товсті корені його рослин і знищувати насіннєві суцвіття. Саме по собі скошування не знищує борщівник, але запобігає цвітінню і плодоношенню та зменшує втрати вологи з ґрунту. Боротьбу краще починати навесні, коли рослина проростає. Скошені рослини рекомендують спалювати, або обробляти біологічними деструкторами, що забезпечує швидке розкладання товстих стебел рослини та покращує поживні властивості ґрунту за подальшого заорювання решток. Скошування стримує темпи розростання рослини, але на скошеному місці ще довго проростають нові пагони. Щоб знищити борщівник, важливо зрубати точку росту, розташовану нижче кореневої шийки. Якщо зрубати вище, то на коренях залишиться кілька сплячих бруньок, і рослина знову проросте.
Для скошування борщівника не рекомендовано застосовувати тримери (електрокоси) та подібні засоби механізації — вони на всі боки розбризкують та розкидають сік і шматки рослин. Роботи, пов’язані зі знищенням цього бур’яну, передбачають обов’язкове використання спеціального захисного одягу.
На невеликих ділянках в боротьбі з борщівником придасться чорна плівка товщиною не менше ніж 100 мкм — навесні нею вкривають небажані рослини. Під плівкою молоді пагони борщівника гинуть, щоб так сталося, плівка має полежати на землі не менше року.
Хімічний захист
Найефективнішими способом боротьби з борщівником є внесення хімічних препаратів у різних комбінаціях. Обробіток виконують навесні, на початку вегетаційного періоду. Порівняно зі скошуванням, гербіцидні обробітки є менш трудомісткими. Проти борщівника рекомендують застосовувати гербіциди на основі гліфосату, дикамби, сульфаніл сечовини тощо. Гербіциди вносять або навесні, коли висота паростків не перевищує 10–20 см, або влітку, після скошування бур’яну. За інших умов застосування хімічних препаратів малоефективне. Багаторічні зарості краще обробити гербіцидом двічі — друге обприскування виконують через 50 днів після першого.
Михайло Соломійчук,
Володимир Гунчак
Українська науково-дослідна станція карантину рослин ІЗР
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
