Як обійтися без кредитів
Неможливість залучення позик стимулювала в банках розвиток альтернативних інструментів фінансування польових робіт.
Аграрні компанії в банківському секторі вважаються одними з найнадійніших позичальників завдяки стабільному виробничому циклу та прогнозованим ринкам збуту. Відсоток неповернутих кредитів в АПК значно нижчий, як порівняти з іншими галузями. Незважаючи на це, банкіри цьогоріч не можуть запропонувати жодних привілеїв навіть аграріям, адже облікова ставка НБУ становить 30%, відповідно, ставка по кредитах банків не може бути меншою за цей показник. Своєю чергою, агровиробники не бачать можливості отримати рентабельність, що покриє обслуговування такого кредиту, оскільки й витрати через девальвацію гривні виросли вдвічі. До того ж економія на матеріально-технічних ресурсах б’є по майбутній урожайності, а отже, і по фінансових показниках. За такої ситуації на ринку знайшли поширення альтернативні фінансові рішення й інструменти.
Векселі
Ще три роки тому такий інструмент залучення ресурсів, як вексель, був знайомий лише невеликому колу аграрних компаній. Переважно це були агрохолдинги, що вже мали тривалі відносини з банками й відповідали вимогам по бухгалтерській звітності. За словами Миколи Волкова, директора департаменту регіональних корпоративних клієнтів «Райффайзен Банк Аваль», труднощі в просуванні цього інструмента полягали вйого відображенні в бухгалтерській звітності та заповнення самого векселя. На сьогодні банки проводять із цього приводу консультаційну роботу й заохочують малі підприємства вести щоквартальну фінансову звітність. Із векселем банк працює не менш ретельно, ніж видаючи інвестиційний кредит, адже логіка цього інструмента полягає в тому, що банк розподіляє ризик несплати суми по векселю, котрий аграрій видає постачальнику. По суті вексель — це відтермінування сплати наданих ресурсів зазвичай на строк 6–9 місяців. Банк отримує в середньому 5–6% суми по векселю. За його допомогою можна придбати насіння, засоби захисту рослин, мінеральні добрива. Практика не поширюється на паливно-мастильні ресурси, оскільки тут практично неможливо спрогнозувати ціни, зазначає М. Волков.
За даними компанії-дистрибутора ТОВ «Агроскоп Інтернешнл», ривок у застосуванні векселів в АПК відбувся минулого року, коли ними було покрито 20% товарно-грошового обороту проти 10% у 2013 році. Динаміка зростання ролі векселів у фінансуванні аграрного бізнесу зберігається й цьогоріч. «Минулого року наш портфель векселів становив 480 млн грн. Цього року ставимо план досягти рівня 1 млрд грн», — прокоментував пан Волков. Із погляду банків, вексель є більш гарантованим до погашення, ніж кредит, оскільки має цільовий характер, у той час як використання коштів, виданих по кредиту, простежити важко.
У разі виникненні в аграрної компанії труднощів із розрахунком по векселю, можна домовитися з банком про видачу короткострокового кредиту для погашення векселя та збереження позитивної кредитної історії на майбутнє, розповідає Олександр Танасевич, керівник проекту вексельного фінансування ТОВ «Агроскоп Інтернешнл». Він також розповів про переваги векселів над товарними кредитами постачальників: «За товарного кредитування дистрибутори виставляють проміжні виплати, аби бачити фінансову динаміку позичальника. У разі з векселем платежі переносяться на більш дальній строк, а це додатково 3–4 місяці гроші зберігаються в обороті агрокомпанії», — зазначає О. Танасевич.
Форвардні контракти та товарне кредитування
Натомість форвардні контракти в умовах напруженої фінансової ситуації в країні та великої амплітуди коливань курсів валют стають менш привабливими й вимагають детальніше прописаних умов. Учасники зернового ринку, які закуповують товар по форварду, нарікають на те, що їхні партнери-аграрії й досі часто не виконували зобов’язань на поставку врожаю, а нині цей ризик збільшився. Державний зерновий оператор ДПЗКУ нещодавно заявив, що аграрії протягом кількох останніх років заборгували перед ним понад 250 млн грн по форвардних контрактах, ці справи досі вирішуються в судах. Через це найбільший експортер зернових й олійних культур з України «НІБУЛОН» цього сезону відмовився від форвардних закупівель. ДПЗКУ збиралася теж від них відмовитися, але в останній момент усе-таки задекларувала ціль закупити по форварду 300 тис. тонн пшениці та ячменю.
У разі форвардних закупівель трейдер наперед оплачує частину суми за майбутній, урожай зазвичай меншу, а остаточний розрахунок відбувається після поставки. У цьому контексті важливою є формула, за якою буде розрахована кінцева ціна тонни врожаю, на разі ж передбачити, якою буде вартість восени 2015 року, практично неможливо: це фактор і світових біржових цін, і курсу валют в Україні. Тож є ризик продати дуже дешево, можливо, навіть нижче за собівартість.
«Міжнародні трейдери близько 15–20% (передоплати) завжди давали по форвардах у різному вигляді. Зокрема через організації, як надають насіння, засоби захисту рослин або добрива. Тобто в тій чи іншій формі ці гроші надаються. Казати про 50% — не доводиться, тому що, по-перше, нестабільна ситуація. По-друге, земля не є товаром, а отже, і заставою», — вважає президент Української зернової асоціації Володимир Клименко, додаючи, що трейдери страхують свої форвардні контракти, і ліміт передоплати й ризиків по таких контрактах залежить від країни.
У той же час Аграрний фонд цьогоріч пропонує аванс по форварду в розмірі 65% прогнозованої ним ціни зерна на рівні 5000 грн/т (пшениці), решта суми прив’язується до ціни та курсу, що становитимуть на момент поставки.
Однак більш поширеними на сьогодні є інші види форвардних договорів за участі фірм-постачальників матеріально-технічних ресурсів. До того ж авансовий платіж аграрію здійснюється не в грошовій формі, а в товарній. Пізніше на суму такої поставки компанія зобов’язується розрахуватися перед постачальником вирощеним урожаєм.
Така форвардна програма передбачає подальшу співпрацю дистрибутора/виробника МТР із трейдером, тож є можливість одразу замкнути це коло кількасторонніми договорами. Такий проект ініціювала цього сезону насіннєва компанія DuPont Pioneer, яка й далі постачає насіння фермеру через дистрибутора або агрохолдингам безпосередньо. Також у фермера чи дистрибутора або в них обидвох з’являється опція запропонувати по бартеру сільгосппродукцію, а потім за участі трейдера чи експортера може бути укладена три-чотиристороння угода для реалізації цієї продукції та подальшої грошової оплати за постачання насіння Pioneer, — розповіла фінансовий директор компанії Олена Дуніна.
Світовий виробник насіння та ЗЗР Syngenta також пропонує в Україні варіанти форвардного фінансування. Одна з таких програм — «Форвард плюс», яка передбачає можливість взяти товарний кредит її продукцією під форвардний контракт продажу майбутнього врожаю. У компанії зазначають, що таким чином сільгосптоваровиробник може покрити до 70–80% вартості насіння та ЗЗР.
Із досвіду компанії BASF, серед низки фінансових інструментів доводить свою ефективність хеджування ризиків товарних цін. У торішньому пілотному проекті BASF із хеджування ризиків товарних цін взяли участь три агрохолдинги, які завдяки фінансовій програмі отримали компенсацію в розмірі 15% вартості насіння та ЗЗР.
Аграрні розписки
Найбільші ж надії на ринку покладаються на аграрні розписки, закон про які набрав чинності ще 2013 року. Наразі пілотний проект з уведення в обіг аграрних розписок реалізується в Полтавській області. На відміну від векселя цей інструмент не потребує участі банка і дає більше можливостей у формулюванні умов повернення коштів за надані ресурси. «В аграрній розписці є можливість прописати формулу, за якою відбуватиметься розрахунок. Можна прив’язати його до курсу валют або до котирування на Чиказькій біржі чи EuroNext», — розповів аналітик аграрного бізнесу Європейського банку реконструкції та розвитку Василь Говрега. Крім того, плюсом і гарантією для постачальника у цьому разі є те, що аграрна розписка дозволяє стягнути з агровиробника заборгованість по розписці в позасудовому порядку. І зробити це він може за допомогою виконавчих служб досить оперативно, протягом максимум трьох місяців у той час як, приміром, судові засідання по заборгованості за форвардними контрактами можуть тривати роками.
Реєстрацію аграрної розписки здійснює нотаріус у спеціально створеному Державному реєстрі аграрних розписок, держателем якого виступає Міністерство аграрної політики та продовольства України. Проект з аграрними розписками потребує узгоджених дій декількох відомств, зокрема Мінагропроду, Мінфіну, Державної фіскальної служби та Мін’юсту, каже координатор громадської організації AgroReforms.Ua Олег Проценко. За його словами, поширення проекту на всю Україну серед інших причин стримувало те, що нотаріуси не мали роз’яснення, як правильно послуговуватися цим реєстром. Тепер Мін’юст вже випустив відповідні роз’яснення для нотаріусів, на черзі — консультації з іншими учасниками процесу щодо фіскальних питань, відпрацювання нюансів бухгалтерського обліку та стягнення заборгованості.
На сьогодні в Полтавській області аграрних розписок видано на товар в еквіваленті 15 млн грн. Зокрема, під аграрні розписки тут видавали насіння компанії Singenta та Monsanto. Тобто, поки що працює лише товарний підвид аграрної розписки, хоча законом передбачається й фінансовий.
Як засвідчив Артем Росляков, керівник групи фінансових і маркетингових сервісів BASF, результати проекту поки що неоднозначні, проте компанія сподівається на його подальше розширення на всю Україну. «З одного боку, добре, що товарні аграрні розписки, де зобов’язанням є постачання врожаю, запрацювали. З другого — фінансові аграрні розписки, коли зобов’язанням є погашення заборгованості фінансовими засобами, не працюють через неврегульованість питання з боку фіскальних органів. Зокрема, чіткого прояснення потребує питання, чи здійснюватиметься оподаткування ПДВ у разі переуступки розписки. Наша компанія готова кредитувати аграріїв за аграрними розписками, адже це зручний інструмент, який робить доступними для фермерів високоякісні інноваційні засоби захисту рослин і сприяє підвищенню ефективності господарювання».
За даними О. Проценка, найближчим часом буде визначено, на які ще галузі цього року пошириться цей пілотний проект. «Аграрні розписки могли би покривати до 10% виробничих потреб», — вважає експерт. Ураховуючи, що в цьогорічний урожай аграріям потрібно вкласти приблизно 500 доларів на гектар (насіння, міндобрива, ЗЗР, витрати палива тощо), а площа сільгоспугідь в країні сягає 30 млн га, аграрні розписки могли б забезпечити залучення в галузь близько 1,5 млрд доларів.
Анастасія Новікова
газета “АгроМаркет”, травень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».