Як отримати два врожаї на рік? Що посіяти після збирання озимих? На ці питання є одна відповідь — соя.
Скоростиглі сорти цієї культури дозволяють значно розширити ареал її вирощування, отримати сухе товарне зерно без досушування, використовувати її в проміжних і повторних посівах. Вони є добрим попередником для всіх культур, забезпечують значне підвищення врожаю проти інших попередників, а також можуть забезпечувати врожай зерна в пожнивних посівах після озимих.
Чому озимі, які погано перезимували, краще пересівати соєю? Певна кількість озимої пшениці виживає й залишається на полі, а в посіві сої її легко прибрати протизлаковими гербіцидами. Оскільки сою ультраранніх сортів потрібно сіяти в другій половині травня, то до того часу можна остаточно визначитися, чи потрібно пересівати озимі, підготувати ґрунт під сівбу. Перевага ранньої сої ще й у тому, що період її дозрівання припадає на серпень, коли ціни на товарну сою найвищі. До того ж соя, як і кожна бобова культура, збагачує ґрунт азотом, що створить добрі передумови для озимих культур наступного врожаю. Збирання сої в серпні також дає змогу вчасно підготувати поле під сівбу озимини.
Як уже було сказано, пожнивні посіви сої дають можливість отримувати два врожаї на рік. Цікавість до вирощування сої як другої культури зросла з появою її ультраранніх сортів. Найкраще для цього підходять сорти з періодом вегетації до 85 днів, такі, як Аннушка, Спринт, Діона, Анастасія, Білявка. Пластичність цих сортів дає змогу протягом року отримати два врожаї — основної культури (озимої) та сої як пожнивної.
Можливості вирощування двох урожаїв на рік визначається ґрунтово-кліматичними умовами зони, біологічними особливостями рослин і господарським призначенням посівів. Кліматичні умови України дозволяють отримати додатковий урожай цієї цінної культури: до настання перших осінніх заморозків після збирання озимих культур на зелений корм залишається 150–160, а після збирання озимого ячменю — 110–115 днів. Сума активних температур за цей період становить близько 1800 °С, що достатньо для повного визрівання ультраскоростиглих сортів сої, період вегетації яких не перевищує 75–85 днів. За сівби наприкінці червня соя достигає й готова до збирання у вересні — на початку жовтня. Такі сорти, як Аннушка та Білявка є стійкими до розтріскування бобів після достигання, що максимально знижує ризики втрати врожаю.
За розміщення сої після озимих і ярих зернових колосових ріст і розвиток рослин сої припадає на літо — початок осені. За продуктивністю такі посіви зазвичай поступаються основним посівам. Разом із тим пожнивні посіви — важливе джерело отримання високобілкового корму. Було встановлено ефективність травосумішок із бобовими компонентами: у разі сівби кукурудзи із соєю вихід протеїну збільшився на 20–40% проти його кількості в чистому посіві кукурудзи та забезпечив на одну кормову одиницю 106 г протеїну проти 66 г за чистої сівби кукурудзи.
Ґрунт під пожнивні посіви готують диференційовано, з урахуванням особливостей попередників, фізичного стану ґрунту, наявності гербіцидів і техніки, відразу ж після збирання попередньої культури в стислі терміни. Затримка з обробітком призводить до втрати вологи, скорочення тривалості вегетаційного періоду, зменшення теплового балансу. Правильний вибір способу передпосівного обробітку ґрунту забезпечує оптимальні умови для пожнивного посіву культури. У той же час спосіб і глибина обробітку під пожнивні посіви залежать від попередника, вологості й щільності ґрунту. Найчастіше пожнивно сою сіють по нульовій або мінімальній технологіях.
Одним із необхідних агротехнічних заходів вирощування сої в таких посівах є передпосівна обробка насіння ризоторфіном, що зумовлено біологічною особливістю сої — здатністю засвоювати молекулярний азот повітря в симбіозі зі специфічними бульбочковими бактеріями.
Способи сівби вибирають з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов і біологічних особливостей сорту. Сорти сої з компактною формою куща та напіввертикальним розташуванням листка позитивно реагують на розміщення рослин у посіві із шириною міжрядь 15 см, а сорти, що мають хорошу здатність до розгалуження й утворення листків, позитивно реагують на збільшення міжрядь. Оптимальною нормою висіву в пожнивних посівах є 1 млн нас./га.
У разі засмічення посівів потрібно застосовувати страховий гербіцид.
Сою збирають у фазу повного природного дозрівання (вологість насіння 14–16%). За потреби можна зробити десикацію.
Таким чином, у пожнивних посівах слід використовувати сорти ранні й ультраранні; азотні добрива під такі посіви сої вносити недоцільно — малі дози неефективні, великі ж не дають окупної прибавки врожаю за інокуляції; сівбу на чистих від багаторічних бур’янів полях краще проводити з міжряддями 15 см і густотою стояння для ранніх і ранньостиглих сортів 1 млн росл./га.
Іван Обабич
журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
