Одне з найскладніших завдань більшості свиноферм — безперебійне видалення й утилізація гною.
Завдяки сучасним технологіям і з метою зниження собівартості кінцевої продукції більшість робіт на свинофермах автоматизовано. Крім того, відбувається спрощення окремих виробничих процесів, зменшення затрат ресурсів, зокрема й людських. Безумовно, важливою в роботі свинарського підприємства є система видалення гною, успішне функціонування якої дає змогу зменшити вміст шкідливих газів, таких як аміак і сірководень, поліпшити гігієну утримання свиней. Тому сучасні технологічні тенденції не могли оминути цих систем. Отже, мало просто видалити гній з приміщення — з ним далі потрібно щось робити. Утилізація гною на свинофермах, його знезараження і подальше використання — серйозне питання, яке потребує вирішення при будівництві чи реконструкції ферми.
Видалення гною з будівлі
Вже тридцять років успішно діє принцип самопливної системи (або, як ще кажуть, «потягни і відпусти») видалення гною. Новозбудовані ферми і більшість з тих, що реконструюються, для видалення гною з приміщень застосовують цю систему. Основні її переваги — надійність роботи та значне зменшення затрат людської праці. Таку систему можна застосовувати при утриманні всіх технологічних груп свиней — свиноматок на лактації, поросних свиноматок, свиней на відгодівлі. Складається вона з ям (ванн), облаштованих під центральною частиною приміщення, та транспортних систем, які збирають із ПВХ-труб. Ями знаходяться під щілинною підлогою, їх виливають з бетону з товщиною стінок до 15 см. Глибина ям повинна бути до 60 см.
Деякі з вітчизняних фермерів намагаються зробити ці накопичувальні ємкості глибиною до 1 м: мовляв, більше влізе, менше роботи. При цьому розраховують спорожнювати яму лише тоді, коли тварини переганятимуться в інше місце чи здаватимуться на забій. Але тут є кілька правил, яких в жодному разі не можна порушувати. По-перше, глибина ями залежить від її довжини і ширини, які в більшості випадків підігнані під розмір щілинної підлоги. Компанії, які продають обладнання і надають креслення, це враховують. По-друге, для утворення біоплівки та спливання твердих частинок потрібен певний час, тому спорожнювати ванни рекомендовано кожні чотирнадцять діб. Виняток може бути лише тоді, коли на завершальних стадіях відгодівлі об’єму ванн замало, і їх доводиться спорожнювати частіше — раз на десять або дванадцять діб. Ці нюанси впливають на якість очищення ванни, і їх слід врахувати, якщо в персоналу ферми немає бажання чистити ванни вручну.
Окрему увагу слід звернути на посадочні місця для пробок. Вони повинні бути пласкими і без виступів, щоб пробка рівномірно прилягала по всій своїй площині. Якщо пробка не прилягає рівномірно або на ній порушена ущільнювальна гума, рідка фракція поступово просочується в каналізаційну систему. Як наслідок, гній у ванні ущільнюється і при спорожненні до половини вмісту у вигляді густої маси залишиться у ванні. А потім — зривання підлог і великі затрати людської праці на очищення ванни.
Отже, головна рушійна сила в цій системі — вода, і до її витрачання треба ставитися уважно. Проте не слід очікувати, що система здатна працювати цілковито без залучення людської праці. У кутах ванни часто залишається тверда фракція, яку слід вичищати: якщо цього не робити, там її стає все більше й більше.
Під час приймання нового свинарника від будівельників обов’язково треба очистити дно ванни від будівельного сміття, особливу увагу слід звернути на горловини і залишки бетону на них. Не завадить провести ревізію стану ущільнювальних кілець на пробках і в разі потреби замінити ушкодженні, які прилягають нещільно. Бажано максимально збільшити вагу пробки (є пробки з порожниною всередині, куди можна засипати, наприклад, пісок). Помітити фарбою на стіні, у зоні недосяжності для свиней, місце, де знаходиться пробка.
Перед першою постановкою тварин наповнити ями на третину водою, щоб бетон набрав вологи; також вода запобігатиме прилипанню твердої фракції до дна ями.
Не можна одночасно спорожнювати дві і більше ванн, бо великий тиск в каналізаційній системі може зірвати пробки в інших ваннах, і гній піде туди. Не слід намагатися закрити пробку у ванні, що спорожнюється: під тиском її може втягнути в посадочне місце і пошкодити його, що в подальшому порушить роботу системи. Якщо на фермі в одному боксі кілька ванн, починають спускати гній з тих, які розташовані ближче до кінця каналізаційної системи.
Систему труб, які виводять гній з приміщення до проміжного нагромаджувача чи до гноєсховища, закладають найпершою. Труби використовують діаметром 200—300 мм залежно від пропускної здатності системи. Головне, що слід врахувати — це дотримання ухилу у 5 мм на погонний метр труби у бік нагромаджувальної ємності. При укладанні особливу увагу треба приділити характеристикам ґрунтів і рівню поверхневих вод, щоб не допустити зсуву труб: це може порушити рух гною, знизити пропускну здатність усієї системи. На початку кожної магістралі слід передбачити можливість доступу атмосферного повітря: це дозволить знівелювати різницю тисків у системі.
Важливим питанням є довжина магістралі. Надійнішими в обслуговування і стійкішими до людських помилок (проте й дорожчими) є короткі магістралі з проміжними ємностями (септиками, або КНС). В такому разі гній збирають до цих ємностей, а потім спеціальним автотранспортом або через іншу магістраль переміщують до гноєсховища. Більш дешевими у будівництві та експлуатації є системи з довгою магістраллю, яка веде прямо у гноєсховище. Проте через важкий, а іноді й зовсім неможливий доступ до нутрощів труби, цей варіант не пробачає помилок при її укладанні та експлуатації. Але в будь-якому разі на фермі слід мати спеціальні насадки до мийок високого тиску відповідної довжини для прочищення систем каналізації.
Окреме питання — використання соломи на фермах для підстилки чи ігор свиней. Для описаної тут самопливної системи, на жаль, використання соломи є неможливим. Хоча в світі існують системи, які діють за таким самим принципом, але відрізняються будовою ванн і діаметром каналізаційних труб — там використання соломи можливе. На сьогодні в Україні невідомі ферми, які б працювали із самопливними системами такої конструкції.
Що далі робити з гноєм?
Переробка стоків з тваринницьких приміщень — справа недешева. Адже в систему каналізації під час миття потрапляє також багато води. І тварини під час напування частину води просто спускають у каналізацію. Та й гною виходить чимало — близько 1 кубічного метра від тварини. Все це слід врахувати при проектуванні гноєсховищ. Що тут можна порекомендувати?
Варіант перший — збирати всі стоки у відстійники, зберігати їх там протягом року, а потім вносити на поля. У цьому разі знадобиться певна кількість відстійників (враховується об’єм викидів та час відстоювання). Безумовно, якась частина рідини випариться, але не слід розраховувати на великий обсяг такого випаровування. Будівництво відстійників дуже дороге.
Ще одне «але» полягає в тому, що агрономи неохоче вносять рідкий гній як добриво, віддаючи перевагу неорганічним добривам. Також в Україні невелика кількість спеціальної техніки, яка може вносити рідку фракцію безпосередньо на поля.
Другий варіант — це метод біологічного знезараження, коли рідкий гній сепарують на відцентровому або ситовому сепараторі, відділяючи рідку і тверду фракції. Тверда фракція після двох тижнів компостування може використовуватися як добриво. Рідку фракцію потрібно перекачати в відстійники, з яких через певний час її можна вносити на поля.
У таких системах слід звернути увагу на потужність сепаратора і мінімальний вміст твердої речовини у стоках. В теплий період року витрати води тваринами підвищується, вони намагаються охолоджуватися, тому в стоки потрапляє додаткова кількість води, і, відповідно, зменшується вміст у ній твердих речовин. Бактерії, які беруть участь у біологічному знезараженні, як і бактерії, що живуть у самих приміщеннях, чутливі до дезінфекційних речовин. Особливо небезпечними для них є хлор та йод. Отже, щоб біологічне очищення працювало ефективно і не доводилося витрачатися на купівлю культур бактерій, треба уважніше ставитися до концентрацій дезінфектантів, які застосовуються на фермі.
Спорудження біогазових установок не вирішить проблеми утилізації гною, оскільки його маса після вивантаження з установки не зменшиться, тож перероблений гній все одно десь доведеться зберігати.
Наталія Колос
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2011 року
The Ukrainian Farmer
