Навіть з меншим вмістом протеїну в раціоні можна досягти підвищення надоїв і збільшення жирності молока.
Сучасна наука і практика молочного тваринництва переконливо свідчать, що в годівлі високопродуктивних корів дуже важливе значення має не просто збалансованість раціону, тобто наявність у сухій речовині достатньої кількості поживних речовин (протеїну, енергії та ін.), а і його синхронізованість, що характеризується мірою доступності енергії і білка для ферментації мікрофлорою рубця у будь-який проміжок часу. В ідеальному раціоні високопродуктивної корови вміст різних за швидкістю ферментації в рубці джерел енергії (цукор, різні форми крохмалю, пектин, клітковина) має забезпечуватися відповідними джерелами протеїну (кормами з високою, середньою і повільною розщеплюваністю протеїну в рубці). У такому разі створюється оптимальний (не нижче від 10 і не вище за 60 г вільного азоту в рубці) і, що не менш важливо, стабільний азотний баланс рубця, що сприяє максимально ефективній роботі рубцевої мікрофлори (передусім целюлозолітичних бактерій, які «відповідають» за загальну перетравність раціону), а значить – повнішій реалізації продуктивного потенціалу корови і кращій конверсії корму.
Слід зазначити, що на відміну від урізноманітнення джерел енергії (об’ємні корми, різні види зернових, що відрізняються швидкістю ферментації крохмалю, джерела кормових жирів), у раціоні дуже складно добитися традиційними кормами оптимального поєднання різних за швидкістю розщеплювання в рубці джерел протеїну. До того ж, зважаючи на дорожнечу білка, в господарствах України рідко використовують більш як два види білкових кормів. Це неминуче призводить до перебоїв в «постачанні» азоту для мікрофлори рубця, а отже – неефективного використання енергії корму, зниження синтезу мікробного білка і зрештою – недоотримання продуктивності корови порівняно з «теоретично» очікуваним рівнем надою.
Отже, у вирішенні завдання підтримки оптимального і стабільного азотного балансу рубця допоможе небілковий азот в пористій матриці, який за швидкістю вивільнення азоту в рубці займає проміжне положення між кормами зі «швидким» протеїном (соняшниковий і ріпаковий шроти і макуха) і кормами з «повільним» протеїном (соєва макуха і шрот, пивна дробина).
У досліді, проведеному восени 2010 р. на базі господарства (близько 1000 корів з надоєм 7500 кг молока на корову на рік), встановили ефективність використання небілкового азоту в раціонах високопродуктивних корів. Господарство забезпечене високобілковим люцерновим сінажем (близько 20% сирого протеїну в сухій речовині), кукурудзяним силосом з калорійністю нижчою від середньої (близько 5,5 МДж чистої енергії лактації/кг СР); з білкових концентратів там застосовують макуху соняшникову, макуху соєву та сою екструдовану, забезпечуючи рівень протеїну в раціонах корів на роздоюванні в межах 18–20%.
Ми ввели до складу комбікорму джерело небілкового азоту, виключивши з раціону 1,0 кг соняшникової макухи і 0,5 кг соєвої, і таким чином переформували раціон, щоб у ньому за меншого рівня сирого протеїну в сухій речовині (16,5–17,0%) зберігався оптимальний азотний баланс рубця (55 г).
Вже через два тижні було відзначено підвищення добового надою в межах 1,0 кг на корову (з 22 до 23 кг), а також істотне збільшення жирності молока (з 3,85 до 4,0%) і вмісту білка (з 3,15 до 3,20%) (рис.). Тобто, зменшивши рівень протеїну з 20 до 16,5%, але поліпшивши його доступність, підвищивши калорійність раціону, ми підняли і надій, і якісні показники молока. Отже, для підвищення продуктивності корів на роздоюванні важливіше значення має не так сумарна кількість сирого протеїну в раціоні, як оптимальний і стабільний азотний баланс рубця.
В іншому досліді було запропоновано ввести в кормосуміш 100 г/гол. небілкового азоту, замінивши ним 1,0 кг сухої пивної дробини і 0,4 кг кормових дріжджів. Місце, що звільнилося в раціоні, частково заповнили додатковою кількістю дерті ячмінної, підвищивши тим самим калорійність раціону і оптимізувавши азотний баланс рубця (знизивши його з 65 до 35 г). Упродовж періоду згодовування небілкового азоту проводили регулярний моніторинг консистенції гною, його структури шляхом просіювання через спеціальний набір сит – сепаратор гною (комплект Visual pH Box компанії Celtic, Франція).
Результати через три тижні експерименту були такими: надій не змінився, але істотно підвищилась жирність молока (з 3,80% до 4,0%), що, за добового надою на дійну корову в господарстві 26 кг, еквівалентно підвищенню продуктивності на 1,4 кг на корову на день. Аналіз структури гною виявив значне зменшення кількості довгих волокон і великих частинок зерна на верхньому і нижньому ситах сепаратора. Це можна пояснити поліпшенням перетравності клітковини та засвоєння крохмалю раціону, що у свою чергу і стало причиною підвищення жирності молока.
Таким чином, при додаванні джерела небілкового азоту добрі результати були отримані в господарствах з відпрацьованою технологією виробництва молока, де умови утримання і годівлі стада є оптимальними. Додаткове підвищення надою – непросте завдання. Можна очікувати, що в господарствах, де система годівлі далека від оптимально збалансованої, ефективність застосування джерела легкодоступного азоту буде ще вищою.
Геннадій Бондаренко, кандидат с.-г. наук, доцент
НУБіП України
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2011 року
The Ukrainian Farmer
