Незбалансованість раціонів за поживними та біологічно активними речовинами призводить до порушення обміну речовин і захворювань в індиків.
Специфічні захворювання, причиною яких є незадовільнийсклад і властивості кормів, належать до групи хвороб недостатностей.Сюди ж входять хвороби, спричинені незабезпеченістю птиці життєвоважливими та біологічно активними речовинами (протеїном, амінокислотами, жирними кислотами, мінеральними речовинами, вітамінами), кормом взагалі, а також деякі токсемії та кормові отруєння.
Набрякова хвороба
Надлишок натрію, брак фосфору, селену та вітаміну Е в кормах, а також наявність у них мікотоксинів призводить до набрякової хвороби індиків. При цьому спостерігається дефіцит у постачанні кисню органам і тканинам, що зумовлено зменшенням обсягу легень індиків з одночасним посиленням обміну речовин у тканинах (що є результатом селекційної роботи над птицею, спрямованої на її швидке зростання).
У цьому разі слід знизити поживність комбікорму, зокрема за рахунок зменшення в ньому кількості жиру, бо його метаболізм потребує великих витрат кисню порівняно з метаболізмом вуглеводів.
Суттєве зменшення поживності комбікорму завжди супроводжується вираженим зниженням продуктивності. Тому користуватися цим прийомом можна тільки в стадах, де набрякова хвороба реєструється постійно та супроводжується високою летальністю.
Обмеження поживності комбікорму бажано проводити у віці 14–28 діб, втрати продуктивності можна компенсувати за рахунок посилення зростання в більш пізні періоди.
Зменшити споживання корму можна за рахунок сипучих кормів замість гранульованих. Такий прийом рекомендовано застосувати протягом 7–10 днів після перших ознак захворювання або протягом перших 28 днів відгодівлі.
Паралельно варто зменшити концентрації натрію в раціоні до 1,9 г/кг комбікорму або нижче (якщо спостерігається високий уміст натрію в питній воді), а також призначити вітаміни Е, С і препарати селену в субтерапевтичних дозах. Рекомендована доза вітаміну С становить 500 г/кг комбікорму. Випоювання водорозчинних форм вітамінів проводять залежно від віку та маси птиці з розрахунку:
Наслідки амінокислотного дисбалансу
Низький рівень протеїну або високий уміст енергії в кормі, дефіцит або дисбаланс амінокислот, брак у кормі ліпотропних факторів — метіоніну, холіну, вітаміну В12 призводять до жирового переродження печінки.
За появи в стаді жирової дистрофії печінки слід ввести в раціони ліпотропні фактори: 60 мг сульфату міді, 500 мг холіну, 3 мкг вітаміну В12 і 500 мг метіоніну на 1 кг комбікорму. У той же час підвищення рівня протеїну в раціоні на 1–2% не завжди приносить реальну користь.
Рекомендовано підвищити в комбікормі вміст жиру. Це призводитиме до того, що птиця отримуватиме енергію переважно за рахунок жиру, а не вуглеводів. В основі такого прийому лежить той факт, що зниження забезпеченості вуглеводами для печінки — менший стрес, ніж необхідність синтезувати вид жиру, необхідного для утворення яєчного жовтка. Необхідною умовою для ефективності цього втручання є обов’язкове збереження загального енергетичного рівня комбікорму. Заміна ячменю чи пшениці кукурудзою або соєвого шроту соняшниковим у разі збереження енергетичного рівня комбікорму теж означає введення в раціон додаткової кількості жирів.
Вітамін Е
Вітамін Е (токоферол) впливає на нормальну функцію органів відтворення. За його браку в організмі птиці накопичуються токсичні продукти жирового обміну. Вітамін Е міститься в зеленій траві, трав’яному борошні, пророщеному зерні вівса, ячмені, кукурудзі, сої, молочних продуктах. Із раціону індиків варто виключити недоброякісні жири, тому що речовини, що містяться в них, знищують уміст вітаміну Е.
Частий симптом браку цього вітаміну — порушення репродуктивних процесів. Дефіцит вітаміну Е не впливає на живу масу, споживання корму в дорослих індиків, проте призводить до затримки яйцекладки або до того, що індички несуть незапліднені яйця. У самців спостерігається дегенерація сім’яників, а також стерильність. За хронічного Е-авітамінозу розвивається м’язова дистрофія, що супроводжується порушенням координації рухів і паралічем.
У птиці через брак вітаміну Е виникає порушення координації рухів, судоми, закидання голови. За тривалого перебігу хвороби з’являються підшкірні набряки голови, шиї та крил.
Раціони із завищеними рівнями вітаміну А та браком вітаміну Е призводять до виникнення енцефаломаляції (навіть якщо корми доброї якості). У індичат енцефаломаляція спостерігається, коли їх із добового віку годують старим комбікормом, що має термін зберігання понад 4 місяці.
Нітрати та мікотоксини несприятливо впливають на обмін токоферолу в організмі птиці, знижуючи його у в крові, печінці, яйцях. Це може спровокувати авітаміноз Е, незважаючи на здавалося б задовільний уміст цього вітаміну в раціоні. До того ж індичата будуть виснаженими, пригніченими, у них спостерігатиметься слабкість кінцівок, коматозний стан, підвищуватиметься смертність (іноді раптова).
Із профілактичною метою птицю, особливо молоду, необхідно забезпечувати високоякісними кормами без введення в них великих доз жиру. За наявності в кормах 3–7% жиру потреба птиці у вітаміні Е зростає з 10 до 20 г/т і більше.
За одночасного дефіциту в кормах вітаміну Е, селену та сірковмісних амінокислот у індичат виникає м’язова дистрофія. Вона супроводжується крововиливами, лейкоцитозом, підвищеним гемолізом еритроцитів. Типовою ознакою цієї хвороби є підвищена активність у крові ферментів аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, що є наслідком ураження м’язів і збільшення проникності мембран їх клітин.
Сечокислий діатез
Брак у раціоні ретинолу, надлишок в годівлі птиці кормів тваринного походження (м’ясо, м’ясне борошно, риба), вітамінно-мінеральне голодування призводить до сечокислого діатезу. У крові різко зростає концентрація сечової кислоти, розвиваються запальні, дегенеративні процеси в тканинах, печінці, нирках, серці, м’язах і кишківнику. Відбувається дегенерація ниркового епітелію та закупорка сечоводів, що спричиняє посилення відкладення в тканинах солей сечової кислоти.
Для уникнення проблеми птицю слід забезпечувати вітамінними кормами, балансувати раціони за протеїном і мінеральними речовинами. Одночасно із цим у раціонах слід підвищувати кількість білкових кормів рослинного походження (макухи та шроту соняшнику, рибного борошна) — до 10 г на голову, солі кухонної — до 0,8% маси раціону, сірчанокислого марганцю, метіоніну (15–25 мг щодня або з інтервалами у 2 дні).
Якщо раціон містить велику кількість кукурудзи (понад 40–50%), у корм варто добавляти нікотинову кислоту (10–18 мг на голову). У разі поганого оперення індичат і линьці дорослої птиці в раціон корисно включити мінеральну сірку дозою 10–18 мг для індичат.
Стрес, спричинений переведенням індиків з одного раціону на інший, можна усунути включенням у комбікорм янтарної кислоти в кількості 200–250 мг/кг протягом 15–20 днів після переведення.
Слід пам’ятати, що контроль над ефективністю годівлі та біохімічними показниками крові допомагає виявити причини дисбалансу поживних речовин і вжити термінових профілактичних заходів щодо його запобігання.
Михайло Сичов, д-р. с.-г. наук, професор
Національний університет біоресурсів і природокористування України
журнал “Наше Птахівництво”, березень 2014 року
Наше Птахівництво
