Виробникам молока вперше з 2005 року вдалося зупинити падіння виробництва. Проте, минулий рік не минувся без складнощів. Зниження закупівельних цін від переробників через чергове ембарго на імпорт сиру в Російську Федерацію на тлі зростання вартості кормів через посуху знизили рентабельність молочного бізнесу. Тож цього року виживатимуть сильніші — тенденція до поступового зникнення маленьких ферм збережеться.
Головні тренди
Минулого року виробництво молока зросло на 2,7%, до 11,7 млн тонн, порівняно з 2011 роком. Збільшення відбулося як на спеціалізованих підприємствах — 2,5 млн тонн, що на 11% більше, ніж торік, так і в господарствах населення — 8,9 млн тонн. Натомість поголів’я корів в Україні, за даними Держкомстату, зменшилось на 0,8% — до 2,560 млн голів. Крім того, скоротилася частка виробництва молока населенням з 80% 2011 року до 78% у 2012-му.
Утім, рік не минув без труднощів. Ті виробники, які не мали достатнього перехідного запасу кормів, опинилися у досить складному становищі. Уже з середини літа в більшості регіонів України склалася критична ситуація з кормами через посуху. Багатьом господарствам не вдалося заготовити їх достатньої кількості. Деякі регіони (окремі центральні області України, весь південь, Крим) збирали кукурудзу на силос без умісту зерна. Його собівартість зросла в рази. Ускладнило економічний стан виробників молока й суттєве підвищення цін на білкові корми — шроти.
Свій вплив на зниження рентабельності бізнесу також мали низькі ціни зовнішнього попиту на вітчизняні сухі молокопродукти. Ще один фактор, який позначився на результатах роботи вітчизняних молочних ферм, — чергове ембарго на імпорт сиру в Російську Федерацію. Це, з одного боку,
стало причиною зменшення його виробництва і недоотримання прибутків сироробними підприємствами, а з іншого — зумовило цінове падіння на ринку сировини. На жаль, в Україні також зберігається тенденція до збільшення імпорту молокопродуктів. Причинами слугують як високі ціни на молочну продукцію в Україні, так і потреба сусідів-білорусів реалізувати надлишки своїх товарів. Білорусь змагається з нами на тих самих ринках, і конкуренція з часом лише посилюватиметься.
Інвестиції
На сьогодні в Україні в молочному скотарстві можна завважити інвестування двох типів.
Перший — це будівництво «з нуля». Його мало хто може собі дозволити, бо на повну окупність новозбудованого проекту доведеться чекати не менше 7–15 років. А поріг входження в бізнес в перерахунку на одне стійлове місце становить 8–10 тис. доларів.
І це без вартості самого поголів’я. Якщо врахувати, що сьогодні на українському ринку не знайти вільного для продажу ремонтного молодняку з високим генетичним потенціалом, то капіталовкладення збільшуються, бо тут немає іншого виходу, як інвестувати у закупівлю закордонного генетичного матеріалу. А середня ціна на імпортних нетелей коливається від 2 до 3 тис. євро.
Другий тип інвестування — вкладання коштів у ферму, що вже існує. Окупність коштів тут значно привабливіша — до 5 років, та й конкурентоздатність, порівняно з фермами, побудованими «з нуля», є високою.
Проте цей напрямок хоч і приваблює через швидку окупність, але не влаштовуватиме тих інвесторів, які принципово хочуть мати великотоварну сучасну промислову ферму.
Державне регулювання
Наразі важко назвати державну підтримку молочного тваринництва суттєвою. Справді, торік частково було відновлено дотації з ПДВ, які 2011 року не діяли. Це мало значний вплив на підтримання закупівельної ціни. Проте, нинішнього року виробники мають право на одержання дотацій лише в межах 60% від перерахованого на спецрахунки ПДВ.
Політика Аграрного фонду, який декларував наміри щодо закупівлі значних обсягів масла і сухого молока, тільки незначною мірою вплинула на підтримку ціни сировини. Це був радше психологічний вплив на переробників. Насправді цей орган себе дискредитував, не купуючи заявлених обсягів товару. Чиновники приписують собі також велику заслугу у виділенні компенсацій за збереження молодняку ВРХ. Прем’єр-міністр обіцяв на цей напрямок 1 мільярд гривень, а насправді було виділено лише кілька сотень тисяч. Утім, уряду вдалося вплинути на зменшення темпів забою телят. Але довіра до влади втрачається, і не факт, що обіцянки держави матимуть ефективний вплив на розвиток галузі в подальшому. Уряд заявляє, що цього року, як і минулого, підтримуватиме населення, виплачуючи дотації селянам на утримання молодняку ВРХ.
Початок 2013 року відзначився постійними спробами Верховної Ради запровадити мінімальні закупівельні ціни на молоко, не переймаючись наслідками впровадження такого закону. Україна поки що має надлишки молока, і його треба експортувати у вигляді сиру, сухого молока чи інших продуктів. Крім того, 20% всього молока, яке закуповує вітчизняна промисловість, врешті потрапляє на зовнішні ринки. Якщо не буде належного попиту з боку імпортерів на українську продукцію, то не буде й високої ціни, і переробники теж перестануть закуповувати дороге молоко. А якщо їх хтось змушуватиме це робити, вони просто відмовляться його купувати взагалі. І сільськогосподарські виробники можуть залишитися з дорогим, але непроданим молоком.
Ціни
Кілька останніх років виробники молока звикли до того, що переробники пропонували їм високі закупівельні ціни восени та взимку. У кращі часи вартість одного літра могла сягати 4,5 грн для спеціалізованих великотоварних молочних господарств.
Проте 2012 року ціни були суттєво знижені. Протягом року найвища вартість сягала 3,8–4 грн за літр, улітку в окремих регіонах падала до 2,8 грн, і лише в грудні в деяких регіонах піднялася вище 4 грн. Тому в кінці серпня 2012 року уряд запровадив мінімальні закупівельні ціни на молоко 2 ґатунку базисної жирності у населення на рівні 2,2 грн/кг (без ПДВ).
Проте в міжсезоння ситуація на ринку змінилася. Переробники відчули певний дефіцит молока. Наприкінці 2012 року й особливо на початку 2013-го більшість провідних виробників молокопродуктів почали один перед одним перекуповувати сировину в постачальників. Як основний
інструмент, звичайно, використовували збільшення ціни. У результаті на початку нинішнього року закупівельна вартість молока знову наблизилася до рекордного рівня. Деякі сільськогосподарські підприємства почали оцінювати свою сировину навіть у понад 5 грн/кг. Така ситуація є абсолютно ненормальною, якщо зважати на ціни світового ринку. Наприклад, у ЄС за молоко значно вищої якості зараз неплатять більше 35 євроцентів (3,6 грн) за 1 л. Тобто більш-менш якісне українське молоко сьогодні значно дорожче за високоякісну сировину в ЄС, США та Білорусі.
За таких умов Україні буде вкрай важко конкурувати як на світових ринках, так і на своєму внутрішньому.
Молокопереробники, звісно, можуть купувати в населення дешевшу сировину, але ж її якість досить низька. І навіть 30% різниця в ціні порівняно з молоком від великотоварних виробників не покриває цієї якісної похибки.
Стосовно ціни 2013 року, то є підстави вважати, що середньорічна закупівельна вартість молока буде на 10–15% вищою, ніж 2012-го. Адже поточний рік почався з дуже стрімкого старту, і надалі попит на сировину буде високим. Причин кілька: Росія поки що мовчить і приймає українські сири; світовий ринок молокопродуктів обіцяє бути значно активнішим, аніж торік. Очікувати традиційного для весняно-літнього періоду зниження закупівельних цін на молоко не доводиться. Адже його виробництво було збитковим у зимові місяці через підвищення вартості кормів. Знизити закупівельні ціни на молоко не дозволить й інфляція. А якщо сезонне падіння цін на молочну сировину в країні 2013 року й спостерігатиметься, то не більше, ніж на 10%.
Прогноз
Усупереч усіляким ризикам і незначній державній підтримці, молочне тваринництво в Україні всетаки буде поступово розвиватися. На жаль, маємо очікувати зменшення виробництва молока господарствами населення. Але надої у великотоварних господарствах, безумовно, зростатимуть.
Звичайно, сільськогосподарські підприємства поточного року вже не зможуть показати зростання виробництва на 13%, як торік, але збільшення на 5–6% цілком імовірне. Можна припустити, що в середньому по всіх категоріях господарств виробництво молока зросте на 1–2%. Зараз підприємства, які спеціалізуються на молочному виробництві, активно інвестують у сучасні технології, а також племінне стадо, що дозволить ще більше наростити надої.
Найбільша динаміка росту поголів’я спостерігається на фермах із поголів’ям від 400 до 800 корів. Саме вони виробляють найбільшу частку молока. Зростає частка і великотоварних ферм, тож 2013 року тенденція до укрупнення ферм і поступового зникнення маленьких виробництв зберігатиметься.
Наше Птахівництво
