Нинішнього року аграрії готуються розпочати жнива в доброму настрої: за більшістю прогнозів як озимий, так і ярий клин обіцяють сформувати нехай і не рекордний, але достатньо вагомий урожай.
Думки експертів стосовно розмірів нового врожаю хоча й різняться, та все ж даютьнадію на 50–56 млн тонн зерна, що значнобільше, ніж минулого року. Остаточна цифразалежатиме від перебігу вегетації зерновихкультур у весняно-літній період. Сприятимеврожаю добра перезимівля озимих культур(станом на квітень 92% озимини були в доброму і задовільному стані) і високий рівеньґрунтової вологи в період початку весняно-польових робіт. Утім, втрата оптимальних строків для сівби ранніх ярих через квітневі холоди і підвищений рівень шкідників та збудників хвороб на посівах озимих, що стало побічним ефектом м’якої зими, стримують оптимізм виробників. Отже, яких прибутків можна очікувати від зернових цього року?
Пшениця
Озимої пшениці восени минулого року посіяли 6,7 млн га, з них близько 8% втрачено. Прогноз сівби ярої пшениці поточного сезону — 0,2 млн га. Український Гідрометцентр очікує врожайність цієї культури на рівні 30–31 ц/га, тобто валовий збір може сягнути 19–20 млн т. Обсяг перехідних залишків становитиме 4,9 млн т, а загальна пропозиція пшениці на внутрішньому ринку в новому маркетинговому році буде приблизно на мільйон тонн більшою, ніж у сезоні 2012/2013 МР.
На світовому ринку також очікують збільшення виробництва пшениці. Міжнародні експерти говорять про ріст на 7,7%, або на 50 млн т більше, порівняно з 2012/2013 МР.
На підставі цих прогнозів біржові спекулянти ведуть гру на зниження цін у післяжнивний період. Але в те, що продовольче зерно подешевшає в середньостроковій перспективі, мало хто вірить. Після падіння цін на пшеницю у вересні 2009 року до рівня 165 дол./т надалі спостерігалося лише їх зростання. У 2010 і 2012 рр. на світовому ринку складалася вкрай несприятлива ситуація, пов’язана із загостренням кліматичних ризиків в основних зернових регіонах світу.
У вересні 2012 року світові ціни на пшеницю вже перевищували 345 дол./т. Щоправда, для українських сільгоспвиробників вони були приблизно на 90 дол./т меншими — через логістичні проблеми й обмеженість доступу до зовнішніх ринків.
Останніми роками українська зовнішня торгівля пшеницею зазнавала істотних втручань із боку уряду, внаслідок чого навіть почали з’являтися сумніви щодо доцільності вирощування цієї культури понад потреби внутрішнього продовольчого споживання — 5,5 млн т. Однак нинішнього сезону, схоже, порозуміння між бізнесом і владою було досягнуто й експорт минув без скандалів. Після відносно низького врожаю пшениці її вивезли за кордон найбільше за останні три роки, а обіцяний деякими політиками дефіцит хлібу так і не настав.
Ячмінь
Ринок ячменю в Україні постійно звужується — в основному через низьку рентабельність культури, заміщення в кормових рецептурах кукурудзою, а також через втрату Україною зовнішніх ринків цього зерна внаслідок експортних обмежень і малих обсягів продажу. Площі озимого ячменю цього сезону становлять 1,1 млн га, очікування по сівбі ярого — 2,4 млн. Прогнози валового збору культури коливаються в межах 6,8– 6,9 млн т, залишки на кінець поточного маркетингового року — близько 1 млн т. Таким чином, у новому сезоні пропозиція ячменю на внутрішньому ринку очікується майже на мільйон тонн меншою, ніж роком раніше (8,8 млн т). Проте, не схоже, що це спонукатиме сільгоспвиробників до збільшення посівів цієї культури.
Водночас, ячмінь в Україні має коло надійних прихильників, які не дадуть цій культурі остаточно зникнути із сівозмін. Насамперед, це тваринницькі та птахівничі підприємства, які вирощують для своїх потреб фуражний ячмінь. І по-друге — пивна галузь, для якої ячмінь є основною сировиною і яка інвестує у його посіви. Але зерно, яке вирощують ці категорії підприємств, є продуктом для власного споживання, тому воно мало впливає на ринковий обіг і формування цін.
Кукурудза
Кукурудза ось уже втретє поспіль приміряє вінець лідера в зерновому кошику України. Площі її сівби цього року мають збільшитися понад рекордні минулорічні 4,7 млн га, але наскільки — поки що сказати важко. До збільшення спонукають як бажання аграріїв вирощувати рентабельну культуру, що має високий попит з боку експортерів, так і сприятливі погодні умови в період початку посівної кампанії. Інше питання — скільки з цих посівів дійде до збирання і яка буде врожайність. Попереду — ще літо й осінь, тож аграріям треба запастися терпінням, ЗЗР, добривами, дизпаливом, а також вірою в милосердя Всевишнього, щоб очікування на новий вітчизняний рекорд щодо зерна кукурудзи таки справдилися.
Головним регулятором світового ринку кукурудзи є США, а в цій країні очікують значне розширення посівних площ під культурою: після минулорічних втрат унаслідок посухи Сполучені Штати прагнуть вийти на рекордний для себе показник. Тому, станом на середину весни, жовтневі ф’ючерси CBOT виглядали доволі непривабливими — на рівні 230 дол./т, FOB. Проте, чи впаде ціна на кукурудзу — питання дискусійне. В умовах минулорічної посухи американські фермери змогли домовитися з виробниками біоетанолу про часткове згортання їхньої діяльності, аби вистачило сировини для кормів худобі й м’ясо в країні не подорожчало. Тож біоетанолові заводи вичікують свій час, щоб наростити обсяги виробництва і, схоже, цей час настане саме нового сезону. Заводи знімуть із ринку весь надлишок кукурудзи, і це може допомогти втримати ціни.
Важливо й те, що для США, які є головним експортером кукурудзи у світі, падіння цін є невигідним. Поява біоетанолової промисловості продиктована не стільки бажанням створити альтернативне паливо (його економічна неспроможність була зрозуміла від початку), скільки потребою зняти з ринку зайву кукурудзу (після запровадження нових високоврожайних гібридів) і підтримати фермерів. Виробництво біоетанолу стало новим поштовхом до збільшення посівів качанистої в Америці, бо фермери отримали новий великий ринок збуту для своєї продукції. Тому інтерес американських сільськогосподарських виробників і компаній експортерів зерна стримуватиме падіння цін на кукурудзу на світовому ринку.
Сорго
Починаючи з 2008 року, площі сівби цієї культури постійно зростають. Завдяки компанії «Нібулон», яка знайшла споживача в центральноафриканському регіоні, цікавість до вирощування сорго в Україні збільшилася.
Посівні площі під ним зросли до 160 тис. га, а загальний врожай — до понад 300 тис. т.
У новому році можна очікувати подальшого розширення посівних площ під сорго: це пов’язано з планами кількох експортноорієнтованих компаній щодо збільшення продажу в Бангладеш і до Західної Африки.
Соя
Світовий ринок постійно вимагає додаткових обсягів цієї культури. Китай за останні 15 років збільшив імпорт сої в 7 разів. Нині китайський ринок здатен поглинути будь-яку кількість цього зерна, запропоновану зовнішніми продавцями. Головна причина цього — кількість населення, що невпинно росте, і рівень життя, який має тенденцію до підвищення. Люди їдять більше м’яса, тому тваринництво потребує дедалі більше кормів.
Китай намагається дотримуватися політики самозабезпечення продовольчим зерном, і перерозподіляти посівні площі на користь сої за рахунок зернових культур там не будуть. До того ж, у сої низька врожайність — тоді загальний валовий збір зернових зменшиться й імпортувати його доведеться ще в більших обсягах, аніж нині завозять. Тому Китай вирішив задовольняти свої потреби в сої шляхом імпорту. Цей ринок опанували країни Південної Америки, які останніми роками невпинно розширюють посіви культури.
Є сенс займатися соєю і українським аграріям: вони її продадуть. Минулого сезону сою в Україні зібрали з 1,4 млн га, а врожай становив 2,3 млн т. З них на експорт пішло 1,4 млн т. Перехідні залишки будуть неістотними — близько 70 тис. т. Прогноз сівби на нинішній рік — 1,5 млн га.
Круп’яні
Ринок круп’яних культур є часткою внутрішнього продовольчого ринку, тому він повною мірою відчуває на собі всі «переваги» державної опіки над продовольчою безпекою. Разом із тим, круп’яні є складними у вирощуванні та в маркетингу культурами;
вони потребують додаткових трудозатрат на первинну переробку — а зайвих рук у господарствах нині бракує. Тому цікавість до круп’яних з боку виробників падатиме, а площі їх посівів скорочуватимуться.
Довгострокові перспективи
До 2050 року населення планети має збільшитися до 9,2 млрд, а це потребуватиме нарощення виробництва зерна на 700 млн т, тобто в середньому за 37 років — на 18 млн т у рік. Тому довгостроковий прогноз однозначний — фактор потреб у продуктах харчування буде настільки сильним, що перебиватиме всі інші чинники, які в той чи інший сезон працюватимуть на зниження ціни. Голодне людство на харчах економити не збирається, а сите — тим більше.
Наше Птахівництво
