Тіньовий ринок та вікно можливостей для українського картоплярства

виконавча директорка Української асоціації виробників картоплі
Попри контрастний сезон та нетипову посуху на заході країни, головним викликом для українських картоплярів залишається не погода, а викривлена структура ринку та сірий сектор, який роками гальмував розвиток галузі. Водночас скорочення тіньового сегмента відкриває перед професійними виробниками унікальні перспективи — від локалізації виробництва картоплі фрі до виходу на європейський ринок.
Цьогорічний сезон картоплярства в Україні виявився вкрай неоднорідним. Погодні умови розділили країну навпіл: якщо центральні, східні та північні області отримали більшу кількість вологи і зібрали непоганий врожай, то західні регіони та Закарпаття зіткнулися з нетиповою для них посухою. Через те, що зрошення на заході України історично не було масово реалізованим, місцеві виробники вперше повною мірою відчули, що таке вирощувати картоплю в умовах дефіциту вологи. Ті господарства, які дотримувалися рекомендацій хімічних та біологічних компаній, зуміли втримати якість і вал, тоді як інші зазнали суттєвих втрат. Водночас загалом по країні катастрофи не відбулося — сезон видався значно сприятливішим для збирання врожаю, ніж складний 2024 рік, коли пересушений ґрунт заважав роботі техніки.
Головним викликом для галузі залишається не погода, а викривлена структура ринку. За підсумками дослідження ринку, проведеного Українською асоціацією виробників картоплі спільно з Київською школою економіки за сприяння Королівства Нідерландів, загальне виробництво картоплі в Україні становить приблизно 5,5 млн тонн. Ця цифра суттєво контрастує з офіційними оцінками Державної служби статистики, яка спершу говорила про 20 млн тонн, а згодом скоригувала показник до 16,4 млн тонн. Саме цими нереалістичними мільйонами тонн часто апелюють європейські партнери, побоюючись, що українська продукція завалить їхній ринок. Насправді ж українське картоплярство є досить компактною, нішевою галуззю.

Частка професійних офіційних виробників — зареєстрованих господарств, які сплачують податки та працюють за сучасними європейськими технологіями — залишається стабільною і становить від 300 тис. тонн до 500 тис. тонн на рік. Із цього обсягу близько 200 тис. тонн іде на професійну переробку, а решта 300 тис. тонн формує офіційну пропозицію столової картоплі. Все інше — це сегмент домогосподарств і так званий сірий ринок. Проблема полягає не в людях, які вирощують картоплю на присадибних ділянках для власного споживання — це нормальна світова практика. Проблема в тіньових виробниках, які обробляють сотні гектарів на об’єднаних паях, не сплачують жодних податків і продають продукцію через супермаркети та базари за нижчою ціною. Саме через відсутність контролю за обігом такої продукції український споживач часто бачить на полицях магазинів неякісну бульбу.
Втім, тіньовий сектор об’єктивно скорочується через війну, дефіцит робочої сили та зміну поколінь у селі. Це створює велике вікно можливостей для професійного бізнесу. Українські аграрії вже довели, що здатні виробляти продукт найвищого рівня: цього року наші господарства на зрошенні успішно виростили велику калібровану бульбу, придатну для виробництва картоплі фрі. Сьогодні практично вся заморожена картопля фрі імпортується в Україну, тож локалізація її виробництва та будівництво сучасних переробних заводів і овочесховищ є надзвичайно перспективним напрямком.
Для повноцінного розкриття цього потенціалу галузі потрібна державна підтримка у вигляді фінансування будівництва сховищ та впорядкування ринку. Професійні виробники вже готові до євроінтеграції та виконання фітосанітарних вимог. Детінізація сектору не загрожує фермерам, натомість вона забезпечить додаткові надходження до державного бюджету, дасть поштовх розвитку вітчизняного насінництва та гарантує українцям якісну, смачну картоплю на столі.