Респіраторний симптомокомплекс є поширеною проблемою на птахівничих підприємствах. Це пов’язано передусім з глобалізацією виробництва, концентрацією значної кількості птахофабрик у певних географічних зонах, кліматичними змінами та ускладненою епізоотичною ситуацією щодо гемофільозу, пташиного грипу, інфекційного бронхіту, хвороби Ньюкасла та метапневмовірусної інфекції.
МЕТАПНЕВМОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ
Це вірусне захворювання, що характеризується значним географiчним поширенням та суттєвими економiчними наслiдками. Патоген уражає передусiм дихальнi та репродуктивнi шляхи iндичок, курей та качок, спричиняючи тяжке дихання, видiлення з носа, погiршення якостi шкаралупи яєць та зниження продуктивності. В iндичок вiрус спричиняє ринотрахеїт (TRT), а у курей — синдром набряклої голови (SHS), що вiдображає характернi клiнiчнi ознаки та патологiчнi змiни у кожного виду. Цiкавим є те, що aMPV виявлено майже в усiх країнах-виробниках птицi, за винятком Австралiї, ймовiрно, завдяки суворим заходам бiобезпеки та географiчнiй iзоляцiї країни.
Метапневмовірус може бути первинним чинником патологічного стану, а також сприяти розвитку вторинної бактеріальної інфекції через ушкодження війчастого шару епітелію верхніх дихальних шляхів та порушення бар’єрної функції респіраторного тракту птиці. Порушення функціонування респіраторного тракту негативно впливатиме на такі продуктивні показники, як приріст маси тіла та конверсія корму. Крім того, в інфікованих птахів погіршуватиметься формування імунної відповіді після вакцинації проти вірусу інфекційного бронхіту та хвороби Ньюкасла, що є особливо небезпечним для регіонів з напруженою епізоотичною ситуацією щодо цих захворювань.
Осінньо-весняний період є найсприятливішим для розвитку захворювання. Це передусім пов’язано з різкими температурними змінами та надмірною вологістю, що ускладнюватиме процес контролю мікрокліматичних параметрів за умов промислового виробництва птиці, а також сприятиме ослабленню бар’єрної функції слизової оболонки респіраторного тракту. Саме тому в регіонах з постійною циркуляцією та високим тиском метапневмовірусу рекомендована цілорічна вакцинація навіть на бройлерних птахопідприємствах. Такий підхід успішно використовують на птахофабриках Узбекистану, де детектують значний тиск вірусу пташиного грипу. У результаті вакцинації курчат-бройлерів віком 1–7 днів від метапневмовірусу на птахофабриках неблагополучних щодо пташиного грипу вдається досягти зниження ступеня вияву клінічних ознак, патологоанатомічних змін та покращення збереженості.
Це відбувається завдяки стимуляції клітинного імунітету та утворенню значної кількості секреторних імуноглобулінів на поверхні епітелію слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, що сприяє її цілісності та захисту від вторинної бактеріальної інфекції. Як наслідок, організм птиці зазнає меншого стресу.
За умови циркуляції вірусу пташиного грипу навіть після імунізації проти метапневмовірусу можуть виявляти високі титри антитіл до цього патогену. Наявність сероконверсії може свідчити про порушення регуляції роботи імунної системи птиці внаслідок інфікування вірусом пташиного грипу. Водночас це вказує на необхідність продовження імунізації для клінічної стабілізації на рівні стада.
Профілактика захворювання у бройлерів базується на використанні живих вакцин. Важливу роль у захисті від інфекції відіграє саме клітинний та місцевий гуморальний імунітет, тривалість якого становить не більше як 42 дні. Імунізацію бройлерів зазвичай проводять на 1–7-й день, причому може використовуватись інтраокулярний метод уведення, який вважають найефективнішим.
Індики є більш чутливими до вірусного ринотрахеїту, ніж курчата-бройлери, несучки та племінна птиця. Тому протягом вирощування їх імунізують 4–5 разів з інтервалом не менше ніж 28 днів. Перші три вакцинації зазвичай проводять методом великокраплинного розпилення (розмір краплі ≥ 170–180 мкм) для забезпечення ефективної конкуренції з польовим вірусом та формування швидкої імунної відповіді.
Під час вибору вакцини проти метапневмовірусу доцільно звертати увагу на вміст вірусу в одній дозі: що він вищий, то ефективнішою може бути конкуренція з польовим вірусом. Це також дає змогу нівелювати похибки під час вакцинації та сприяє формуванню місцевого гуморального й клітинного імунітету.
Крім того, важливо розуміти, який субтип вірусу входить до складу вакцини, тому що вакцини на основі субтипу В характеризуються кроспротекцією під час інфікування субтипом А. Також важливу роль під час вибору вакцини відіграє знання про штам вірусу як основи імунобіологічного продукту. Наприклад, незалежні дослідники (Cecchinato M. et al., 2014; Catelli et.al., 2016) підтвердили, що вакцинний штам VCO3 може бути здатний до реверсії до вірулентності лише через кілька турів після його використання. Це підвищує ризики появи високовірулентних ізолятів, які будуть уникати імунної відповіді організму птиці й знижувати подальшу ефективність вакцинації.
Зазвичай після вакцинації зі зменшенням тиску метапневмовірусу знижується і рівень антитіл. Однак навіть за умов успішної імунізації існують випадки детекції постійно високих титрів антитіл без будь-яких характерних клінічних виявів, що пояснюється активною циркуляцією патогену через несприятливу епізоотичну ситуацію, недостатній рівень біобезпеки та недоліки менеджменту. У таких випадках імунізація захищає від клінічних виявів, однак імунітет птиці перебуває у постійному контакті з патогеном, який циркулює навколо.
Отже, вакцинація проти метапневмовірусної інфекції сприяє формуванню клітинного та місцевого гуморального імунітету та покращенню клінічного стану птиці з подальшою стабілізацією рівня антитіл. Крім того, в результаті вакцинації знижується ймовірність розвитку вторинної бактеріальної інфекції через збереження бар’єрної функції епітелію слизової оболонки респіраторного тракту, що позитивно впливає на здоров’я птиці загалом та її продуктивні показники. Це особливо важливо за умови циркуляції вірусу пташиного грипу.
Олексій Нечипуренко, Світлана Гаташ, Ольга Іващенко
ТОВ «Хіпра Україна»
Наше Птахівництво
