Для компанії «Поліметрика» цей проєкт став першим безпосереднім заходом в агровиробництво. Компанія понад 20 років працює з IoT-рішеннями, але досі її аграрні проєкти стосувалися переважно ритейлу, складів, фармацевтики. Тепер вона переносить накопичену компетенцію у сферу вирощування.
Тепличне вирощування овочів і фруктів стає дедалі складнішим для ручного контролю. Володимир Ігнатоля, провідний спеціаліст «Поліметрики», говорить про дефіцит технологів та інженерів-агрономів і про те, що сучасна технологія вирощування потребує постійного зворотного зв’язку від ґрунту та повітря.
«Система дає змогу отримувати ці дані цілодобово й зберігати їх у хмарній системі, — розповідає Ігнатоля. — З часом накопичується історія конкретного виробництва: можна побачити не тільки поточний стан, а й те, як змінювалися умови та що відбувалося з рослинами після певних технологічних операцій. Для господарства це поступово перетворює розрізнені показники на об’єктивну картину процесу».
Перевірити, наскільки такий підхід потрібен виробникам, компанія вирішила у тепличному господарстві на Одещині.
ТЕСТ ВИЯВИВ ПОТРЕБИ
Перший безпосередній проєкт «Поліметрика» у сфері вирощування рослин розпочався після форуму «Інтенсивна теплиця», де Володимир дізнався про господарство «Пан Білан» на Одещині й запропонував їм не готовий продукт, а тестування. Його компанія формувала напрям і хотіла зрозуміти, які рішення справді потрібні аграріям.
«У нас не було на меті щось їм продати. Моя головна ідея – знайти потребу в цьому обладнанні», — розповідає Ігнатоля.
Для тесту «Поліметрика» зібрала набір різних датчиків та інтегрувала їх у систему. Вони могли вимірювати електропровідність і pH ґрунту, його температуру та вологість, як і повітря, а також вологість листка.
Обладнання встановили за кілька хвилин, працівникам надали доступ і показали, як переглядати інформацію, формувати звіти та налаштовувати систему. Тест тривав приблизно чотири-п’ять місяців. За цей час стало зрозуміло, що господарство складніше за один типовий тепличний об’єкт. Одночасно обладнання тестували на трьох напрямах: ягоди, розсада та квіти.
Тестовий комплект переміщували між ягодами, розсадою та квітами. Так з’ясували, що датчиків потрібно більше, ніж передбачали спочатку, і які саме точки контролю потрібні.
«Мій був посил такий, — продовжує Ігнатоля. — Беріть, використовуйте, а мені треба від вас зворотний зв’язок, наскільки це корисно. І наскільки це в Україні може бути розповсюджено. Мені треба зрозуміти, чи готові до цього українські фермери-тепличники».
Після місяців випробування працівники, спираючись на дані моніторингу, внесли корективи вже через два тижні, що дало результат на практиці. І відповідь клієнта виявилася логічною: «Пан Білан» придбав обладнання. Те, що приїхало в господарство як тестовий комплект, залишилося там уже як робоча система.
КОЛИ НЕМАЄ АГРОНОМА
Тепличне виробництво рухається у бік високих технологій. Агрономові потрібен постійний зворотний зв’язок від ґрунту, повітря та води — одного обходу теплиці або періодичного ручного вимірювання для цього недостатньо. Датчики дають змогу цю всю інформацію отримувати 24 на 7 і зберігати в хмарі.
У такому режимі датчик стає не просто приладом для одноразового вимірювання. Він починає формувати послідовність даних. А вже з неї можна робити звіти, аналізувати зміни та порівнювати різні виробничі ситуації.
«І далі за цими даними можна робити звіти і передусім аналітику. А вже потім із цієї аналітики накопичується досвід», — пояснює Володимир.
Для господарства це означає можливість через певний час повернутися до попередніх циклів роботи і порівняти умови, за яких отримували той чи інший результат, та максимально зменшити людський чинник в ухваленні рішень. «Тобто сьогодні один агроном веде журнал, потім він звільнився, прийшов інший, а журнал десь загубився, — розповідає Володимир. — Цифрова система зберігає ці дані незалежно від того, хто сьогодні відповідає за конкретну теплицю. Через рік, два чи три до них можна повернутися й подивитися, що відбувалося на певній площі та за яких умов працювало господарство».
У теплиці одночасно змінюються температура, вологість, параметри ґрунту, склад поливної води та технологічні операції, тому безперервність спостережень дає змогу бачити не окремі цифри, а цілісну картину процесу. Під час тестування у «Пана Білана» це стосувалося не лише внесення добрив і контролю ґрунту, а й показників жорсткості й електропровідності поливної води, що особливо актуально для південних регіонів.
ВІД МОНІТОРИНГУ ДО КЕРУВАННЯ
У Polymetrica моніторинг — лише перший рівень. Далі йдуть облік і керування. Для агровиробника важливо контролювати ресурси, які безпосередньо впливають на собівартість виробництва. Тож до системи можна підключати лічильники та інші пристрої, щоб бачити використання води, електроенергії, тепла тощо.
Наступний рівень — реакція на отримані дані. Якщо параметр виходить за встановлені межі, система може сформувати сповіщення, щоб відповідальний працівник знав про проблему. А якщо обладнання підключене до системи керування, інформація може стати підставою для автоматичної дії.
Принцип компанія вже застосовувала поза аграрним сектором, зокрема для контролю дизельних генераторів. Цей приклад важливий для розуміння підходу «Поліметрики»: компанія працює не тільки з кінцевими датчиками — у неї є власні контролери та власні розробки.
«Ми виробляємо різні електронні пристрої від різних електронних модулів до контролерів. Усі датчики під’єднуються до контролерів дротовим рішенням, — розповідає Володимир. — Є власні розробки і в бездротовому напрямі».
СИСТЕМА ПЕРЕДАЄ ДАНІ
У тепличному господарстві датчики можуть стояти в різних теплицях і на значній відстані один від одного. Підключати кожен із них дротом до центральної системи — окреме інфраструктурне завдання. «Поліметрика» для бездротового зв’язку використовує технологію LoRaWAN, яка дає змогу передавати дані на значні відстані за низького енергоспоживання.
Датчику не потрібно постійно передавати інформацію. Залежно від параметра пристрій може виходити на зв’язок кожні п’ять хвилин, раз на годину, три години або навіть добу, пояснює Ігнатоля. Наприклад, електропровідність ґрунту не змінюється швидко: після внесення добрива стан середовища можна перевіряти лише через годину.
За такого режиму датчик більшу частину часу споживає мінімум енергії. За словами Володимира, головна перевага LoRaWAN і сама її суть у низькому енергоспоживанні на великій відстані. Залежно від пристрою та режиму роботи автономність може становити роки. Пан Ігнатоля наводить орієнтир близько п’яти років для типових пристроїв, а для окремих лічильників води — до 16 років.
У загальній схемі мережі датчики та лічильники передають інформацію через LoRaWAN-шлюз, а той уже передає її далі — через 4G, Ethernet або Wi-Fi — на сервер.
Для господарства важливо й те, що таку мережу можна масштабувати: додавати нові датчики та розширювати кількість контрольованих точок без перебудови всієї системи.
Основним постачальником готового LoRaWAN-обладнання для «Поліметрики» стала компанія Dragino — світовий лідер безпровідного обладнання, яке використовують більше ніж 100 країн.
«Поліметрика» є його офіційним дилером в Україні. Близько 90% використовуваного Polymetrica LoRaWAN-обладнання зараз становлять пристрої Dragino.
Вибір, за словами Володимира, визначили передусім співвідношення якості та вартості. «Це досить високий рівень промислового обладнання при абсолютно адекватній ціні», — резюмує Ігнатоля.
Ще один аргумент — асортимент. Dragino має велику лінійку пристроїв для різних завдань, зокрема окремий напрям для агровиробництва: датчики температури та вологості, прилади для контролю параметрів ґрунту, води, повітря, метеостанції та інше обладнання. Для «Поліметрики» це важливо, оскільки компанії не потрібно самостійно розробляти весь набір кінцевих пристроїв, щоб зібрати комплексне рішення для господарства.
У першому тепличному проєкті «Поліметрика» така модель виявилася практичною. У «Пана Білана» датчики можна було переносити між різними об’єктами й перевіряти, які саме параметри та в яких точках потрібно контролювати. Водночас сама мережа не прив’язує систему до одного набору приладів.
Така гнучкість і є важливою для компанії, яка тільки виходить безпосередньо у виробниче агро: замість готового універсального комплекту вона може формувати систему під конкретне господарство, поєднуючи готові пристрої та власні розробки.
НАВІЩО ТЕПЛИЦІ ТЕХНОЛОГІЯ
Тепличне виробництво нині потребує технологій не як окремої переваги, а як інструмент для розв’язання практичних проблем. Ігнатоля звертає увагу на це, порівнюючи два всеукраїнські форуми «Інтенсивна теплиця», які відвідував протягом двох років.
«Якщо на попередньому теми автоматизації та цифровізації лише порушували, то цього року, на моє здивування, вони звучали й розкривалися майже в кожному виступі», — підкреслює він.
Водночас стало зрозуміло: для фермера важливо не просто отримати сучасну технологію, а розуміти, яку конкретну проблему вона вирішує і скільки коштуватиме її впровадження.
Тому «Поліметрика» орієнтується на можливість поетапного розвитку системи. Господарство може почати з контролю одного параметра або ресурсу, а потім додавати нові точки моніторингу та функції керування. Якщо мережа вже створена, її можна розширювати без необхідності щоразу будувати всю інфраструктуру заново.
Є й інша проблема, характерна для господарств, які вже інвестували в технології. На одному об’єкті рідко все обладнання походить від одного виробника. Система поливу могла з’явитися в один час, кліматичне обладнання — в інший, окремі датчики та лічильники — ще пізніше. У результаті виникає «зоопарк» обладнання.
«Ми можемо під’єднуватися майже до будь-якого обладнання, яке в принципі існує, — пояснює Ігнатоля, — інтегрувати різні пристрої в єдине рішення, а далі розширювати його відповідно до потреб тепличника».
Портфоліо компанії містить такі відомі компанії, як «АТБ» та «Велмарт», «Агропросперіс» та Neptune, «Інтерпайп» та Rozetka, але «Пан Білан» — не просто ще один об’єкт у ньому. Це перевірка технологій у середовищі, де результат залежить від десятків змінних і де інформація потрібна не для самої інформації, а для щоденних операційних рішень.
Для власника чи керівника цінність технології визначається не кількістю датчиків і функцій цифрової системи, а тим, що вона дає господарству:
• менші операційні ризики;
• швидше виявлення проблем;
• меншу залежність від людського чинника;
• контроль витрат води, електроенергії та інших ресурсів;
• ухвалення рішень на основі об’єктивних даних;
• збереження виробничої історії, до якої можна повернутися через рік, два чи три.
У підсумку технологія має працювати не заради цифровізації як такої, а заради конкретного виробничого результату — зекономлених ресурсів і часу, меншої кількості помилок та стабільнішого виробництва.
Плантатор
