Чинники, які не дозволяють позбутися тиску вірусу хвороби Гамборо

Птахоферми продовжують боротися з клінічними та субклінічними ознаками хвороби Гамборо. Українські птахофабрики імпортують курчат з різних країн світу, а епізоотична ситуація в кожному господарстві, де утримують птицю батьківського стада, відрізняється. Це не дає змогу встановити чіткий рівень материнських антитіл.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Крім того, виробники ставлять собі за мету отримати більше м’яса за короткий проміжок часу і невеликі гроші. Тож фабрики стають більшими, мультивікове утримання бройлерів на одній бригаді стає звичним.

До того ж птицю утримують в умовах високої щільності: раніше ‒ 14-18 голів/м², нині ‒ 24-30 голів/м².

Також на фабриках менше часу виділяють для миття й дезінфекції між циклами. Тому тиск вірусу хвороби Гамборо зростає з кожним виробничим туром.

Спостерігають високий гетерологічний рівень польових штамів, які циркулюють на птахофабриці, що призводить до розвитку імуносупресивного стану птиці, нашарування вторинної бактеріальної інфекції та, як наслідок, погіршення продуктивних показників.

Раніше ми писали про нюанси вдалого щеплення проти хвороби Гамборо живими вакцинами.