В овочівництві вже недостатньо просто виростити продукцію
Овочівництво залишається перспективним напрямком для фермерів, але підхід до нього має змінюватися. Сьогодні недостатньо просто виростити хороший урожай і продати його одразу після збирання. Прибутковість дедалі більше залежить від того, яку культуру обрати, скільки циклів виробництва можна отримати за сезон, чи є можливість зберігати продукцію і як збільшити її додану вартість.
Найбільший потенціал мають культури, які дозволяють отримати значну вартість продукції з невеликої площі. Це, зокрема, перець, несезонні томати, огірки у закритому ґрунті, а також нішеві культури, попит на які залежить від конкретного регіону. Перспективним може бути й вирощування овочів та зелені у кілька циклів протягом сезону.
Для невеликого виробника це особливо важливо. Значна частина українського овочівництва припадає на дрібні господарства та господарства населення. Людина, яка обробляє 10–30 соток або трохи більше, може забезпечувати продукцією локальний ринок, не конкуруючи безпосередньо з великими виробниками.
Водночас найбільш маржинальними залишаються не лише культури з високою ціною, а й ті, які можна зберігати та продавати у міжсезоння. Це картопля, ріпчаста цибуля, морква, буряк, капуста.
Показовою була ситуація з цибулею. Попри значну пропозицію протягом сезону, наприкінці періоду ціна почала зростати. Причина — не лише зміна співвідношення попиту і пропозиції, а й те, що якісної продукції, здатної довго зберігатися, ставало менше.
Отже, саме наявність сховища може стати конкурентною перевагою. Але просто побудувати склад недостатньо. Потрібні правильні технології зберігання. Інакше частина врожаю буде втрачена ще до того, як з’явиться можливість продати його дорожче.
Закритий ґрунт дає більше можливостей
Якщо фермер має можливість перевести частину виробництва у закритий ґрунт, це може суттєво підвищити ефективність господарства. Насамперед завдяки можливості отримувати кілька циклів продукції протягом року та виходити на ринок у періоди, коли ціни вищі.
Водночас потрібно враховувати й погодні ризики. Останні сезони показали, наскільки сильно посуха та високі температури можуть впливати на овочі відкритого ґрунту. У таких умовах фермер ризикує втратити не лише врожайність, а й економіку всього виробництва.
Тому майбутнє овочівництва — це не просто збільшення площ. Це насамперед підвищення ефективності з кожного гектара або навіть сотки.
Експорт вимагатиме іншого підходу
У короткостроковій перспективі я не очікую значного експорту українських овочів у великих обсягах. У середньостроковій перспективі така можливість є, але модель «виростив — відправив за кордон» тут не працюватиме.
Європейський ринок може бути одним із найбільш перспективних напрямків збуту, але він висуває значно вищі вимоги до виробника. Йдеться про стандарти якості, простежуваність, сертифікацію, безпечність продукції та відповідність екологічним вимогам.
Додатковою перевагою може стати органічне виробництво. Для частини овочевих культур перейти до такої моделі потенційно простіше, ніж для зернових та олійних. За умови відповідної сертифікації виробник може претендувати на преміальну ціну.
Заробляти треба не лише на вирощуванні
Ще один напрямок, який варто розглядати фермерам, — первинна переробка та пакування. Не обов’язково одразу будувати складне переробне підприємство.
Просте миття, сортування, фасування та пакування вже дозволяють створити додану вартість. Та сама морква, яка продається в супермаркеті митою та запакованою, має іншу ціну, ніж продукція, яку фермер просто викопав і відвантажив оптовику.
Для великих господарств, які приходять в овочівництво із зернового бізнесу, цей напрямок може бути особливо цікавим. У них зазвичай більше доступу до оборотного капіталу, техніки та інфраструктури. Але це не означає автоматичного успіху.
Досвід останніх років показує, що великі площі самі по собі не гарантують прибутковості. Деякі компанії заходили в цибулю, картоплю чи тепличне виробництво, але стикалися з ситуацією, коли ціна на продукцію падала нижче собівартості.
Тому в овочівництво потрібно заходити обережно. Важливо розуміти не лише технологію вирощування конкретної культури, а весь цикл: виробництво, зберігання, доробку та реалізацію.
Потрібно знати не лише свою технологію, а й свій ринок
Для невеликого фермера одна з найважливіших рекомендацій — постійно відстежувати ситуацію на ринку. Овочівництво дуже чутливе до коливань площ, урожайності, погоди та попиту. Тому рішення про структуру посівів не можна приймати лише на основі досвіду попереднього сезону.
Важливо спілкуватися з іншими виробниками, долучатися до професійних асоціацій, конференцій та галузевих зустрічей, де можна отримувати актуальну інформацію й обмінюватися досвідом.
Ще одна можливість для невеликих господарств — кооперація. Якщо власного сховища немає, можна шукати можливість спільного зберігання або інші способи відкласти реалізацію до періоду, коли пропозиція на ринку зменшиться.
Овочівництво дедалі більше стає бізнесом, у якому недостатньо просто добре виростити продукцію. Потрібно розуміти, коли її продати, як зберегти, як підготувати до продажу і на якому ринку реалізувати.
Саме тому конкурентоспроможність українського овочевого господарства визначатиметься не стільки масштабом площ, скільки здатністю керувати всім ланцюгом створення вартості — від поля до кінцевого покупця.