Які особливості вакцинації проти хвороби Марека
Хвороба Марека небезпечна не лише через клінічні прояви, а й через виражену імуносупресивну дію. Саме тому вона може суттєво впливати на загальний стан птиці, ефективність вакцинацій і продуктивні показники стада.
Про це під час Міжнародного практичного форуму «Poultry Farming: бройлер/несучка/індик» зазначив Георгі Шомєв, технічний спеціаліст із птахівництва компанії «Зоетіс Україна».
Збудник хвороби Марека ‒ герпесвірус, представлений кількома серотипами. Серед них ‒ штам Rispens (серотип 1), SB-1 (серотип 2) і герпесвірус індички HVT (серотип 3). Залежно від патогенності, розрізняють м’які, вірулентні й високовірулентні штами вірусу.
Під час діагностування хвороби нерідко виникають труднощі, оскільки патологічна картина може бути подібною до інших захворювань. У таких випадках важливу роль відіграє лабораторна діагностика.
За словами Георгі Шомєва, в бройлерному птахівництві хвороба Марека клінічно проявляється рідше, ніж у несучок або племінного поголів’я. Зокрема, шкірна форма захворювання у бройлерів ‒ доволі рідкісна. Водночас у стадах несучок і племінної птиці хвороба може завдавати значних економічних збитків, тому програми вакцинації для цих категорій птиці мають свої особливості.
Особливий інтерес становить герпесвірус індички HVT, який використовують як вектор у сучасних рекомбінантних вакцинах. На його основі створюють препарати, що забезпечують захист не лише від хвороби Марека, а й від інших важливих інфекцій, зокрема інфекційної бурсальної хвороби та хвороби Ньюкасла. Найпоширенішим підходом є комбіноване використання штамів CVI988 (Rispens) і HVT. Така схема забезпечує високий рівень захисту, наголосив експерт.
«Однак у господарствах із високим вірусним навантаженням можна застосовувати посилені програми вакцинації. Наприклад, у промисловому яєчному птахівництві інколи використовують двоетапну вакцинацію для формування більш напруженого та тривалого імунітету», ‒ зазначив Георгі Шомєв.
Раніше ми писали про породи курей, невразливі до хвороби Марека.