Бджолярі підбивають проміжні підсумки сезону: який мед виправдає сподівання

Після торішніх низьких цін на мед ми дочекалися високих. Власне не високих, а нормальних, бо до цього вони коливалися близько чи нижче собівартості виробництва. Тому навіть на тлі відносних зимових втрат після холодної зими бджолярі зустрічали новий сезон з оптимізмом.

«Тепер заживемо! Бомба двічі в ту саму вирву не падає – врожаю акації бути!» – подумали бджолярі, які вижили в умовах війни та неврожайного 2025 року. Рясні опади восени й узимку після довгого спекотного та посушливого періоду дозволяли впевнено прогнозувати: якщо погода не підведе дощем або пізніми заморозками, врожай акацієвого меду буде добрим.

«Нарешті бджолярі заживуть!» – зраділи продавці й виробники матеріалів, інвентарю й обладнання для бджільництва, дивлячись на вартість меду на базарі. І підняли свої ціни. Але багато пасічників вклалися у відновлення та розвиток навіть на тлі цін, що стрімко злетіли. Надія – потужний стимул.

На жаль, природі байдуже до наших прогнозів і надій. Хоча сильних заморозків не сталося, під час цвітіння акації переважно й у більшості місць України погода була нельотною. Тому загалом в Україні урожай акації отримали нижче середнього. До того ж у багатьох акацію в меді забили збори з інших медоносів. Тобто стандартного (умовно монофлорного) меду вийшло мало. Й можна сказати, що експортного потенціалу по акації цього року в України майже немає.

З іншими традиційними для України монофлорними медами теж непросто. Йдеться про липу й гречку, які за ціною в роздрібі наздоганяють акацію.

Підсумки врожаю липи можна буде підбити за тиждень-два. Але вже зараз зрозуміло, що дива не буде. Більшість місць впевненого липового медозбору ‒ на небезпечних з погляду бойових дій територіях. По павільйонних пасіках у лісосмугах, які ворожі оператори БПЛА приймають за військове майно, прилітало навіть у центрі України. А безпечні місця біля липових масивів тепер переповнені пасіками.

Гречку перестали сіяти, оскільки погода не сприяє врожайності. А та, що посіяна, і пасіками навколо перевантажена, і погано за такої погоди виділяє нектар.

Тож урожаю цих видів меду ледь вистачить для внутрішнього ринку. Хоча масово їх ніколи й не експортували.

Тепер цього сезону все, що нам залишається, – пасивно спостерігати за ситуацією з соняшниковим медом, основним експортним продуктом українського бджільництва.

Соняшнику цього року посіяно небагато: навколо нашої пасіки на Черкащині майже всі поля зайняті кукурудзою. Тому й поля перенасичені пасіками. Замість <0,5 бджолосім’ї/га, які потрібні для продуктивного медозбору, у деяких місцях щільність пасік наближається до 1-4 бджолосімей/га. Запилиться такий соняшник непогано, а от чи буде в очікуваній кількості мед… Та хоча б аграрії зможуть отримати користь від керованого запилення й активніше та повсюдно почнуть платити пасічникам за розміщення пасік біля полів.

А поки що… Якщо вірити агрономам, вологи в землі у північних та центральних районах поки достатньо, і соняшник розвивається нормально. Південніше все гірше. Але навіть там, де з вологою добре, ніхто не може до пуття оцінити ані медоносність висаджених сортів, ані період цвітіння.

Крім того, хвилі спеки під 40 °С, які спостерігаються в Європі, можуть дістатися й України. І тоді соняшник, який цвіте, згорить у спеку за кілька днів ‒ як і торік. Страхи цілком обґрунтовані: є регіони, де це вже відбувається. Але якщо станеться диво (тепер гарна погода проходить за цією категорією), то медозбір може бути непоганим.

А далі все залежить від конкуренції з основними постачальниками аналогічної продукції в ЄС, оскільки переважно соняшник спрямовується до Європи для виготовлення купажів і крем-меду.

Цього року введено нові правила маркування продукції (так звана сніданкова директива ЄС), що теоретично можуть обмежити використання фальсифікованих купажів сиропу з Південно-Східної Азії. Але подивимося на практику.

Поки складно вгадати, що цього року українським бджолярам вигідніше: високий урожай за низькими цінами чи низький урожай із високими. Але цілком точно можна помітити, що пасічники будуть значно обачнішими, і продаватимуть мед без поспіху й дорого, а не так, як у 2025-му, коли всі запаси були реалізовані, щоб вижити.

Кількість пасік скоротилася, площа ареалів впевненого й безпечного медозбору – теж. Хімічне навантаження на поля традиційно лише зростає. Як і кількість порушень щодо оброблення ЗЗР удень (GPS вночі не працює, тому частину робіт проводять удень, не за правилами). Страждають і гинуть бджоли.

Тому дешево продавати свою продукцію оптом будуть лише ті пасічники, хто вкрай гостро потребує коштів. І ті, хто не поважає свою працю.