Імунокомплексні вакцини поєднують у собі переваги як живих, так і векторних вакцин, формуючи клітинний, гуморальний імунітет та забезпечуючи конкуренцію з польовим вірусом за місця прикріплення. Цей тип вакцин доволі успішно використовують у медицині й ветеринарії. Імунокомплексні вакцини проти хвороби Гамборо вже давно зареєстровані на ринку України, однак ще досі виникають дискусії щодо їх ефективності безперервного використання або застосування в комбінації із живими вакцинами.
Імунокомплексні вакцини складаються з антигену (вірусу), до якого прикріплені антитіла, що забезпечує активацію фагоцитозу макрофагами, дендритними клітинами та, як наслідок, швидку презентацію антигену із залученням MHC-1 та МHC-2 типу. У разі введення вакцин такого типу добовим курчатам відбувається різке зниження рівня материнських антитіл приблизно з п’ятого дня — до певного рівня («пробивного титру»), що далі дає змогу вакцинному вірусу проникнути в бурсу, реплікуватися та формувати імунний захист, як живі вакцини. Вакцинний вірус від імунізованих курей виділяється у навколишнє середовище з фекаліями. Слід пам’ятати, що імунокомплексні вакцини зазвичай належать до типу «середні плюс» з пробивним титром ≥ 700 од., завдяки чому долають рівень материнських антитіл. У разі застосування імунокомплексних вакцин з пробивним титром, нижчим за зазначений, можлива затримка сероконверсії та зниження ефективності гуморального захисту.
ВІНТЕРФІЛДПОДІБНІ ШТАМИ
На ринку України є вакцини на основі вінтерфілдподібних (наприклад, 1052, 2512) та австралійського (V877) штамів. Саме використання вінтерфілдподібних штамів сприяє формуванню захисту від варіантних вірусів хвороби Гамборо. Крім того, важливими є біологічні характеристики вакцинного вірусу та відсутність негативного впливу на роботу імунної системи організму птиці. Єдиним вакцинним штамом вірусу хвороби Гамборо, що не спричинює імуносупресію, відповідно до даних Європейської фармакопеї, є вінтерфілдподібний штам 1052. Це особливо важливо як для бройлерного виробництва, оскільки дає змогу уникнути зниження ростових параметрів, так і для курей-несучок, адже забезпечує формування тривалого гуморального захисту без негативного впливу на імунітет проти інших інфекційних захворювань.
Виробництво імунокомплексних вакцин є високотехнологічним процесом, який потребує постійного контролю для забезпечення стабільної роботи та формування імунного захисту. Важливо, що для утворення комплексу використали надлишок антитіл, який надалі залишається стабільним, а вірусні часточки життєздатними. Для цього необхідно передусім використовувати антитіла, отримані з яйця гіперімунізованих курей, а також проводити тристадійний контроль з визначення непрямого та прямого титру вірусу із залученням зараження ембріонів та кількісної ПЛР. Це гарантує додаткову безпечність та стабільність роботи вакцини в будь-яких умовах. Саме тому внаслідок використання деяких імунокомплексних вакцин у курчат з титром антитіл менше ніж 3 тис. одиниць може розвинутись імуносупресивний стан. Оцінка напруженості імунітету птиці після використання імунокомплексних вакцин опосередковано дає змогу визначити якість вакцинації в інкубаторі. Оскільки введення вакцини відбувається методом підшкірної ін’єкції (індивідуальний метод), то коефіцієнт варіації має становити ≤ 25%. Крім того, рівень антитіл у курчат-бройлерів на момент забою залежить від рівня материнських антитіл (МАТ): що вищий рівень МАТ, то нижчі рівні реплікації вакцинного вірусу та сероконверсії; що нижчий рівень МАТ, то, навпаки, вони вищі.
Вакцинація курчат в інкубаторі поєднує можливість простежуваності з оцінюванням якості добових курчат за шкалою Пасгара, що входить до програми Global Hatchery Health Programme, та дає змогу швидко реагувати на виклики сьогодення.
Отже, інновації у профілактиці можливі, і яскравим прикладом цього є імунокомплексні вакцини проти хвороби Гамборо, які дають змогу контролювати захворюваність і підтримувати сприятливу епізоотичну ситуацію.
Олексій Нечипуренко, Світлана Гаташ, Ольга Іващенко
ТОВ «Хіпра Україна»
Наше Птахівництво
