У господарстві «Прогрес» взяли курс на зменшення хімічного навантаження на довкілля
Нині все більше аграріїв замислюються про те, якою ціною здобувається врожай, якщо в ґрунт без міри вносити хімічні засоби захисту рослин і міндобрива: ціною деградації ґрунтів, погіршення екологічної ситуації та якості самої рослинницької продукції, у якій залишки пестицидів перевищують допустимий рівень. Тому останніми роками окреслився зворотний процес, який отримав назву «біологізація землеробства» й передбачає застосування органічних добрив, біопрепаратів, ґрунтозахисних систем обробітку ґрунту тощо. За розробку таких систем вітчизняні науковці торік навіть отримали премію Кабміну. Проте вітчизняні аграрії також не пасуть задніх і, не чекаючи на жодні премії, намагаються реагувати на вимоги часу, працювати по-новому. Як це роблять у ТОВ «Прогрес», що в Чернігівській області, розповів заступник директора з рослинництва Олександр Антоновський.
— Пане Олександре, насамперед розкажіть, які результати отримуєте за останні роки, які зміни запроваджуєте в рослинництві.
— Наше господарство має в обробітку 4800 га ріллі, спеціалізується на рослинництві й тваринництві. Вирощуємо озиму пшеницю, кукурудзу на зерно та силос, соняшник, сою, ріпак, кормові трави. Минулий рік видався доволі сприятливим для наших культур, опадів було вдосталь. Тож кукурудза вродила по 135 ц /га в сухому зерні — це для нас рекорд, раніше мали по 90–100 ц/га. Соняшник показав урожайність 34–36 ц/га, ріпак — 38–40 ц/га, пшениця — 70 ц/га. Урожайність сої підвищилася з 25–28 до 32 ц/га: думаю, це через те, що перейшли на гібриди канадської селекції.
Однак не тільки погода посприяла врожайності. Думаю, і добрива спрацювали, які протягом останніх років уносили, і сидерати, які ми висіваємо останніх три роки. Технологія така: відразу після збирання пшениці або проводимо лущення стерні й услід висіваємо культури; або ж іде комбайн, а слідом за ним стерньова сівалка, яка відразу без підготовки ґрунту в один прохід висіває сидерат. Тобто розриву між збиранням пшениці та сівбою сидерату не допускаємо.
На сидерат спочатку сіяли тільки гірчицю білу. А торік уже сумішку — гірчиця біла, гречка, ріпак озимий; пробували і такий мікс — льон-кучерявець, гірчиця біла, гречка, але для льону мало було вологи — не зійшов. Сіяли й сумішку гірчиці з ріпаком. Загалом дійшли висновку, що в наших умовах найліпше сіяти гірчицю білу, ріпак озимий і гречку. Ця сумішка дала цього року найбільшу масу. Восени, щойно гірчиця відцвіла, ми дисколаповими глибокорозпушувачами загортаємо зелену масу сидератів у ґрунт, вносимо біодеструктор стерні, добрива — під майбутні посіви соняшнику та кукурудзи.
— Що спонукало вас сіяти сидерати?
— Звісно, брак вологи. От торік випало до 400 мм — це для нас із нашими типовими легкосупіщаними чорноземами, з нашою технологією обробітку ґрунту, спрямованою на максимальне збереження вологи, нормальна кількість. Навесні, як тільки можна зайти в поле, вологу закриваємо, менше намагаємося робити проходів по полю: ліпше застосувати ґрунтовий гербіцид, ніж ще раз відкривати ґрунт. Тобто все робимо, аби менше було випаровування.
Однак були роки, коли з березня по серпень випадало 80–90 мм опадів. То сидератами хочемо більше оструктурити землю, наситити органічними зеленими добривами та зберегти вологу. Адже якщо земля постійно закрита рослинами, то випаровування менше, вона менше нагрівається. Бо в нас, коли температура повітря +30…+35 градусів, земля може нагріватися й до +60…+70 градусів.
Проте навіть за таких заходів через брак вологи в серпні-вересні буває важко добитися потрібної маси сидератів, хоч завдяки стерньовій сівалці сходи отримуємо. Коли загорнута маса сидератів сягала 3–3,5 т/га, то на соняшнику мали прибавку врожаю до 1 т/га. Однак таких полів поки що виходить 10% — в основному там, де більше вологи.
На майбутнє плануємо розширити вирощування сидератів, здебільшого після всіх ранніх культур, і навіть площі після силосної кукурудзи, яку збираємо наприкінці серпня, хочемо засівати сидератами.
— За яким принципом обирали сидеральні культури?
— Аналіз ґрунту показує, що вміст фосфору та калію в наших ґрунтах вищий за середній, але чи вони є доступними для рослини… Тому ми хочемо через сидерати, які накопичують ці елементи у своїй масі, переводять нерухомі форми в рухомі, забезпечити ними наступні в сівозміні культурні рослини. Наприклад, гірчиця більше накопичує фосфор, гречка — калій, а ріпак дає більшу біомасу. Льон посіяли для експерименту, але він виявився невдалим.
— Сидерати — зелене добриво. Чи вплинуло їх застосування на систему удобрення? Чи стали менше вносити мінеральних добрив?
— Так, вносити стали менше. Якщо маси сидерату отримуємо до 2 т/га, то на 20–40% зменшуємо норму внесення фосфору та калію. Тобто якщо раніше під основний обробіток вносили 200 кг/га діамофоски, то тепер — 150–140 кг/га.
Економіка тут така: насіння сидеральних культур ми вирощуємо самі, тому собівартість гектара сидерату становить 500 грн разом із зарплатою. Що є цілком прийнятним — на таку суму добрив не купиш.
Окрім того, ми маємо органічне добриво від тваринництва, але його вистачає у рік на 200–300 га — це небагато. На ці поля ми також уносимо фосфорно-калійні добрива тільки для старту рослині — 100 кг/га нітроамофоски чи амофосу в рядок під час сівби.
Отож на тисячу гектарів ми щороку сіємо сидерати, а на 300 га — вносимо органічні добрива. Виходить, що раз на 5 років органіка потрапляє на всі поля.
— Чи змінюєте систему живлення з огляду на брак вологи? Можливо, більше стали застосовувати рідких добрив?
— Вносимо КАС під пшеницю, ріпак. Нині заходять на наш ринок рідкі комплексні добрива. Можливо, цього року будемо їх застосовувати. На жаль, поки що ринок цих добрив нестабільний. Якби можна було знати, що з ними не буде перебоїв, то можна було б планувати їх стабільне застосування.
Може, коли буде добре виходити із сидератами, стабільно матимемо по 2–3 т/га зеленої маси, відмовимося від комплексних добрив — діамофоски, амофоски, калію хлористого. Даватимемо тільки рідкі добрива в рядок під час сівби й азот.
— Як ставитеся до мікродобрив? Бо чимало агрономів не бачать від них користі…
— Я вважаю, що вони потрібні. Навесні плануємо вносити мікродобрива в рядок під час сівби кукурудзи та соняшнику. Поки що вносили по листку двічі-тричі за вегетацію. Взагалі в нас обприскувач без мікродобавки в поле не виходить: сульфат магнію вносимо на всі культури, бор — для соняшнику, цинк — для кукурудзи, мідь, марганець, цинк — для пшениці. Гумати й сульфат магнію вносимо постійно під усі культури — з гербіцидами, фунгіцидами.
Пересвідчилися в ефективності цих добрив дослідним шляхом: ділимо поле навпіл — оброблене препаратом і контроль, і досліджуємо прибавку врожаю. Або ж досліджуємо препарати на обробці насіння: тоді залишаємо відбійну смугу під час сівби й спостерігаємо за розвитком кореневої системи. Тоді видно, як проявив себе цей гумат чи інше мікродобриво в період кущення, по прапорцевому листку тощо. Торік від унесення мікроелементів отримали прибавку врожаю на пшениці 400–500 кг/га. Думаю, коли на вкладену гривню ти можеш отримати три гривні, — це добре.
З осені на пшениці заклали багато дослідів щодо імпортних добрив, із початком відновлення вегетації мікроелементи будемо вносити в період кущення, по прапорцевому листку, по колосу, порівнюватимемо з контролем. Побачимо результат, коли збиратимемо врожай. Аналогічні дослідження проводимо і з пестицидами.
— Яких цікавих висновків дійшли щодо тих досліджень?
— Для мене цікава тема — фунгіцидний захист. За інтенсивної технології, коли плануєш отримати великий урожай, розвивається й багато хвороб. І коли вкладаєш великі гроші у врожай, треба і якісні фунгіциди нового покоління застосовувати. Нині компанії-оригінатори, борячись за ринок, виводять чимало нових продуктів. Як у них розібратися? Тільки дослідним шляхом. От ми цього року пробували на пшениці новий фунгіцид на основі флуксапіроксаду й побачили, що він набагато ефективніший за стробілурини. Отримали прибавку в 300 кг/га, а це майже 1900 грн/га — за одну обробку препаратом. Натомість вартість препарату була тільки на 150–200 грн більшою за попередників. Окрім того, нові препарати потрібні й для уникнення резистентності. Наприклад, одним гербіцидом намагаюся по два роки на одному полі не працювати, наступного року застосовую з іншої групи. Щоправда, ми й сівозміну склали таким чином, щоб не повторювати гербіциди. Дуже мало користуємося фосфорорганікою.
Тобто намагаємося крокувати в ногу з хімічними компаніями: як тільки в них з’являються новинки — застосовуємо на своєму полі. Ніколи не віддаємо перевагу одній компанії, завжди зважаємо на співвідношення ціна — якість. Раніше використовували й китайські препарати, але не завжди отримували добрий результат. А коли почали вносити на поля велику кількість добрив, то перейшли тільки на оригінальні ЗЗР: провели дослід і побачили, що після генерика не добираємо 1 т/га кукурудзи. Якщо хочеш отримати добрий урожай і заощаджуєш на хімії — це гроші на вітер.
— Повертаючись до сидератів: відомо, що гірчиця — фітосанітар ґрунту. Чи позначається застосування сидератів на фітосанітарному стані поля і, відповідно, на застосуванні ЗЗР?
— Так, про такі властивості гірчиці відомо. Проте ми не робимо ставку на цей аспект. Навпаки, нині посилили інсектицидний захист, використовуємо насіння, протруєне інсектицидами, бо не хочемо втратити врожай через дротяників, совок й інших шкідників. Однак маю цікавий досвід: після гірчиці я на свій страх і ризик сіяв кукурудзу, непротруєну інсектицидами, і пересвідчився, що ґрунтових шкідників після гірчиці стало на 90% менше, але ризикувати не хочеться. Якщо інсектицидна обробка насіння коштує 8 дол./га, то, заощадивши на ній, можемо не отримати дружних сходів. Тоді втратимо на гектарі 1–3 тонни. Тому на ЗЗР не економимо, і проблем із захистом у нас немає.
Окрім того, відколи почали сіяти сидерати, ми не вносимо у ґрунт безводний аміак, від якого, як відомо, значно зменшується кількість ґрунтових шкідників. Однак водночас він призводить і до загибелі корисної біоти — до стерилізації ґрунту. Торік я нарахував на квадратному метрі до 100 штук черв’яків, а коли вносили аміак, їх було по 3–4 штуки. Тепер в азотне удобрення вносимо тільки карбамід, КАС і трохи діамофоски.
— Чи не пробували застосовувати бактеріальні добрива?
— Пробували. Минулого року вносили препарат із фосфор-каліймобілізаційними бактеріями під кукурудзу та соняшник. Проекспериментували з нормами. В результаті після максимальної дози отримали прибавку врожаю 200 кг/га, але прибуток від такого внесення малий — 50 грн/га. Тож восени заклали інший дослід: унесли півнорми препарату з деструктором стерні, півнорми внесемо навесні. Скажу відверто: після першого року переконливий результат важко отримати. Можливо, гірчиця використала фосфор і для бактерії його не залишилося. Тому далі вивчатимемо це питання, спробуємо ще внести ці бактерії з КАС.
От коли деструктор стерні вносимо третій рік, то результат видно навіть візуально: де препарат внесено, там солома тьмяна, розкладається, а де не внесено — жовта.
— Усі ваші заходи спрямовані на підвищення врожайності, отримання більшого прибутку з гектара. Мабуть, для цього й оранку практикуєте?
— Уже років 15 плуга не використовуємо. Під кукурудзу та соняшник проводимо розпушення на глибину 35–45 см залежно від ущільнення ґрунту. Під пшеницю після соняшнику взагалі не обробляємо, бо застосовуємо стерньову сівалку, якій не потрібен обробіток. Аналогічно сіємо ріпак після пшениці, а основний обробіток для ріпаку — глибоке розпушення. Або коли взагалі немає вологи, чекаємо, доки пройде дощ, тоді сіємо.
Останніх три роки ловимо вологу так: пшеницю збираємо не пізніше ніж 1–2 серпня, за комбайном запускаємо глибокорозпушувач, якщо треба, вирівнюємо поле і пускаємо сівалку. Торік так отримали добрі сходи ріпаку.
— Як він тоді входить у зиму? Чи не переростає?
— Застосовуємо рістрегулятори. Якщо сіємо в такі ранні строки, буває, потрібно тричі ними обробляти.
А от пшеницю сіємо після 5 вересня, тоді вона входить у зиму в доброму стані. Пробували сіяти раніше, то вона переростає. Регулятори росту на пшениці застосовуємо тільки навесні, щоб скоротити стебло, щоб вона не вилягла. Бо норми азоту застосовуємо великі: використовуємо 400 кг/га КАС. Адже за 200 кг/га урожаю в 7 т/га пшениці не отримаєш…
— Чи впливає весняний брак вологи на строки сівби ярих культур?
— За останні 5 років соняшник почали сіяти на 10 днів раніше — з 5 квітня. Кукурудзу починаємо сіяти 15–18 квітня, коли ґрунт прогріється до 8 градусів, а раніше сіяли 25-го. Тобто строки сівби зміщуємо через використання холодостійких гібридів із найменшим ФАО 300–390.
Соняшник взагалі сіємо за температури ґрунту +6…+7 градусів. Був рік, коли сіяли його 23 березня й чекали три тижні сходів, бо було холодно. На диво, те поле дало рекордний урожай, хоч далі була посуха, але коренева система все одно розвивалася — думаю, тому що коріння швидше пішло за вологою.
— Обираючи сорти чи гібриди, на які характеристики найперше звертаєте увагу?
— Для соняшнику чи кукурудзи це насамперед посухостійкість, жаростійкість. Тобто стійкість до стресів.
Щодо пшениці, то віддаємо перевагу сорту полтавської селекції — він дає добрий урожай, і якість зерна не менша за 3-й клас. За продуктивністю він не поступається імпортним високопродуктивним пшеницям, а ціна насіння нижча. Взагалі в нашій зоні імпортні сорти не розкривають свій потенціал, бо їм мало вологи. І класність наші дають вищу, ніж німецькі, — маємо гарантовано 2-й клас, натомість імпортні — ледве 3-й. От далі на північ Чернігівщини, де більше опадів, зовсім інша ситуація: імпортна пшениця там ліпше родить, ніж наша.
— Нині аграрії все більше роблять акцент не лише на інтенсивності технологій, а й на їх раціональності. Прикладом може бути точне землеробство. Яким ви бачите розвиток вашої системи землеробства?
— Справді, ми придивляємося до різних технологій, зокрема й до точного землеробства. Проте для його запровадження треба вкласти великі кошти. Поки що 100% довіри до точного землеробства в мене немає.
От, наприклад, стрип-тілл: і з ким не спілкувався, але врожаю ця технологія їм не додала, хоч добрива тут уносять точно під корінь. Я більше націлений на ноу-тілл, уважаю, за ним майбутнє. Як у природі всі рослини співіснують і родять, то і на полі з культурними рослинами це можливо. Тому ми пробуємо сіяти без обробітку ґрунту, використовуємо сидерати, я для себе досліди закладаю із застосуванням біопрепаратів, хочемо ще й випробувати мікоризні препарати тощо. Таким чином хочу довести, що такі заходи додають біоти ґрунту.
Тобто моя мета — зменшити хімізацію, внесення міндобрив. Хоч поки що ЗЗР не можу зменшити, але треба пробувати. Думаю, за біопрепаратами майбутнє.
Розмовляла Людмила Морозова
журнал “The Ukrainian Farmer”, 2019 рік
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».