Сьогодення і перспективи картопляної переробки
Розвиток галузі переробки овочів може допомогти аграріям наростити валове виробництво та підвищити попит на українську продукцію не лише в середині країни, а й за її межами. Це стосується не лише овочевої консервації, а й переробки картоплі. В якому стані картопляна переробка та які перспективи її розвитку розповідає експерт картопляного ринку Костянтин Петрович Сарнацький.
Якщо казати щиро, то галузі переробки картоплі в Україні немає. Мені відомі успішні історії в картопляній індустрії — усі вони пов’язані з досвідом діяльності компанії Kraft. Коли в Україну прийшов цей інвестор, то спочатку придбав фабрику, а потім змушений був подумати про організацію поставок якісної картоплі для виробництва чипсів. Глибокий спосіб переробки картоплі вимагав кардинально іншого підходу, бо йшлося про гарантовану якість, консистенс — однорідність сировини, що забезпечує однорідність фінального продукту. Оцінивши всі ризики, Kraft прийняв один із можливих концептів — створення агрономічного відділу, який би навчив «просунутих» картоплярів вирощувати «правильну» чіпсову картоплю. Розбудовуючи свою імперію, Kraft інвестував у реєстрацію спеціальних чіпсових сортів картоплі, запроваджував застосування правильних добрив, підшукував правильних фахівців і вкладав гроші в їх навчання, придбавав спеціалізовану техніку. Чи дорого це? — Безперечно, але так було збудовано справжню індустрію.
— Отже, в Україні з картопляної переробки є лише виробництво чіпсів?
— Ні, є окремі бренди, які розвиваються, зокрема смаженої картоплі, але про індустрію картопляної переробки я б не казав. До нас не прийшли виробники картоплі фрі — McCain, French Fries. Навіть McDonalds везе заморожену картоплю з Польщі, хоча було б логічним, щоб із розвитком мережі ресторанів в Україні з’явилося б і виробництво замороженої картоплі. Адже з огляду на складність міжнародної логістики — це проблематично, особливо якщо уявити всі бюрократичні перепони по обидві сторони кордону. Хотілося б у 100-кілометровій зоні мати і продукт, і його переробку.
— Чи може індустрія картопляної переробки, у принципі, бути створена в Україні?
— Так, звичайно.
— Прийдуть, наприклад, усі транші МВФ, увесь світ допоможе Україні. Гроші будуть у щось вкладати. Чи можуть вони бути інвестовані у будівництво галузі переробки, зокрема, овочевої та картопляної? Цей варіант реалістичний чи звичайнісінька утопія?
— Принципово важливо, хто візьметься за реалізацію ідеї. Наприклад, чого остерігаюся саме я? Прийдуть гроші, їх «попилять» під красиві проекти — це в Україні вміють. А от збудувати індустрію, як це зробив Kraft, — не всім під силу. А жаль, бо якісну картоплю в нас, повірте, уміють вирощувати. У нас з’явилися суперфахові картоплярі… До речі, саме Kraft навчив українських фермерів організації картопляного бізнесу, підтягнув їх виробництво до світових стандартів. Багато виробників спочатку обурювалися: «Як так? Навіщо нам застосовувати зрошення на картоплі в Чернігові, якщо це зона нормального зволоження?» Однак ішлося про гарантовану якість сировини для потужної індустрії. І сьогодні всі нормально сприймають необхідність зрошення картоплі.
Як відомо, продажі картоплі в Україні на 95% забезпечує сільська бабуся. Вона не підраховує свої інвестиції у виробництво картоплі. Основний критерій її бізнесу — «зробити краще, ніж у сусідки Марії». Конкурувати з «Марією» напрочуд важко — вона встигає вчасно все посадити, провести захист, узагалі чудово знається на всіх нюансах агротехнології, проте врешті-решт в її погребі врожай не дуже добре зберігається.
Водночас в Україні сформувався прошарок фахових виробників, які застосовують сучасні сорти, розуміють, скільки та яких добрив застосувати, яку хімію внести, які правильно застосовують азотні добрива (як відомо, його неконтрольоване застосування знижує здатність зберігання, і цей секрет ще не опанувала «Марія»). В Україні все можна зробити, проте потрібна програма розвитку й упевненість, що виділені під неї кошти дійдуть до людей, які її реалізують.
Політичні події, які вирують в Україні, — це шанс на створення нової держави. Але всі розуміють, що головне завдання — зупинити крадіжки, хабарництво, корупцію. Можливо, тоді в Україні будуть і проекти з розвитку переробної галузі.
— Чи народиться в Україні людина, котра побудує щось на кшталт Kraft?
— Я знаю кілька світових компаній, які збудували картопляні імперії. Прийдуть вони в Україну чи ні — залежить від їх стратегії розвитку.
— Виробники, наприклад, цукрових буряків, рано чи пізно замислюються над необхідністю придбати цукровий завод, щоб переробити вирощену сировину. Чи зможуть колись українські картоплярі збудувати для власних потреб підприємство з переробки?
— У них немає на це грошей, адже йдеться про дуже серйозні інвестиції. На виробництво, можливо, гроші й знайшлися б. Однак у переробці принципове значення має бренд. Урешті-решт споживач купує не просто картоплю, а перероблений продукт, що має певну назву, — саме це дорого коштує. Вирощування картоплі, зберігання — це фермерство. Тут усе зрозуміло: потрібні правильні технології, їх ретельне дотримання, фаховий менеджмент, технологічна дисципліна. І це все вже сьогодні в Україні є. А от створити бренд на кшталт McDonalds — це дорогого коштує. Не упевнений, що нашим картоплярам це під силу. Це все одно, що Apple створити.
— Голландці активно просувають свою модель картопляної галузі: окремо — насінництво картоплі, окремо — вирощування столової картоплі, ще окремо — картоплі для переробки. Як думаєте, ця модель є прийнятною для України? Якщо розставити пріоритети, в якій послідовності розвиватимуться ці проекти в наших реаліях? Чи зможемо ми побудувати таку ідеальну систему?
— Якщо дивитися на ситуацію з боку логіки виробництва картоплі, то починати потрібно з насінництва. Логічним є питання — чи є в нас наука? Так, є. Проте не будемо знову казати про її прикладний характер. Є в нас зареєстровані українські сорти? — Є, і їх дуже багато. Чи є серед них гарні? — Є, і навіть дуже. А чи можна придбати індустріальну партію насіння? — Ні, на 3–5 гектарів неможливо придбати вітчизняний сорт, який до вподоби. Тому науковцям саме час подбати про задоволення потреб індустрії. Я не хочу казати про фінансову підтримку науки, бо «гроші на науку» персонально в мене асоціюються з поняттям «гроші в нікуди». Потрібно фінансувати ті наукові групи, які дійсно можуть показати результат.
— Рушіями виробництва столової картоплі стануть, швидше за все, фахові фермерські господарства…
— Звичайно. Ними вже побудовані нормальні фахові господарства, що налагодили і виробництво, і систему збуту. Супермаркети укладають угоди лише з тими, хто може регулярно постачати продукцію відповідної якості в розподільчі центри. Якщо господарство може постачати продукцію лише восени, а в наступні місяці не гарантує планових надходжень, то шансів отримати такий надійний канал збуту в господарства немає.
— Саме ці господарства зацікавлені в розвитку насінництва, хоча б для задоволення власних потреб, щоб мінімізувати витрати на насіннєвий матеріал. Питання переробки вирощеної продукції перед ними виникає?
— Так, саме перед ними і стоїть це питання.
Якщо ви приїдете у Європу, то практично в усіх країнах побачите картоплю миту, упаковану, червону, жовту, блакитну, салатного типу, для мікрохвильової печі, для ресторанів — це нішеві сегменти, вони доволі прибуткові, і саме на них потрібно орієнтуватися. На жаль, у нас є два види картоплі — червона та біла. Здається, жоден вітчизняний супермаркет ще не оперує назвами сортів. Це серйозна проблема всіх гравців ринку, які мають подумати про способи просвітництва споживача. Однак саме тут є новий сегмент ринку, який потрібно активно розвивати. Тоді виникне і новий ринок, і взаємовигідний бізнес.
В одній із презентацій потужних торгівельних мереж я почув, що й сьогодні рітейлери в Україні продають фасованих апельсинів і мандаринів більше, ніж фасованої картоплі. Ми не доросли до придбання фасованої картоплі. Проте дозріли до того, що молодь не хоче вирощувати картоплю, і купувати її мішками теж не хоче. Це абсурдно, але все колись закінчується не тому, що піде старе покоління, а тому, що молодь зароблятиме достатньо, що придбати собі 2 кг тієї картоплі, яка смакує.
— Вірогідно, що в найближчі роки фермери-картопляри матимуть проблеми зі збутом картоплі в країни Митного союзу. Рано чи пізно постане питання щодо експорту в Європу, яка застосовує проти української картоплі карантинні санкції. Перспектива продавати перероблену картоплю у нас є?
— Kraft і сьогодні, маючи виробництво в Україні, експортує свою продукцію, зокрема в РФ, Закавказькі країни. І Європа буде готовою прийняти цей продукт. Проте на європейський ринок пустять тільки ту продукцію, яка відповідає світовим стандартам. Є бізнес, є правила, яким маємо відповідати. Якщо ми не готові їх дотримуватися, то політично, як ти не відкривай кордони, бізнес не працюватиме. Адже продукт купує не політик, а бізнес.
Продавати перероблену українську картоплю цілком реально, але ми повинні відповідати високому європейському рівню якості. Ще краще, якщо ми будемо кращими за європейські стандарти, тоді в нас ще більше шансів. Це мета нашого життя, а не прийдешніх поколінь.
Інтерв’ю було надруковано у журналі Плантатор. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Плантатор та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».