Інструменти стабільності
Вирощування польових культур й отримання сталих врожаїв у Степовій зоні України останніми роками вимагає філігранної агрономічної й управлінської майстерності. Тут не може йтися про високу врожайність та надприбутки. Головне – мати стабільні врожаї навіть за несприятливих погодних умов. Основними інструментами у цих умовах я вважаю правильно підібрані обробіток ґрунту і сівозміну.
Колись серед агрономів було популярне таке поняття як «сухе зрошення». Про нього здебільшого всі забули, утім, як кажуть: усе нове – це давно забуте старе. Нині пошук нових підходів до господарювання повертає нас до давніх методів господарювання, але вже більш технологічних і вдосконалених. Наприклад, однією з найефективніших технологій на сьогодні я вважаю no-till. Проте вона, на жаль, підходить не всім. Тому перш ніж переходити на «нуль» я щиро радив би добре все зважити й порахувати. По-перше, потрібно бути готовим до зниження врожайності в перші роки, адже по-справжньому no-till починає працювати на 5-6 рік. А якщо врахувати, що поля в нас не в довгостроковій оренді, то це додатковий ризик. По-друге, ця технологія потребує оновлення парку техніки, зокрема, необхідно, щоб робоча ширина захвату всіх агрегатів повинна бути кратною. Важку техніку бажано перевести на гусеничний хід. Усе це потребує додаткових затрат. І лише виконання всіх умов дає необхідний ефект від no-till.
Ми господарюємо на Кіровоградщині в зоні нестійкого вологозабезпечення. Північно-західні циклони, які йдуть до нас з Ісландського мінімуму, розмиваються, і опадів у нас або немає, або дуже мало, а південно-західні циклони сприяють випадінню дощів в Одесі чи Миколаєві, а до нас вони також не доходять. Тому найбільш оптимальними технологіями обробітку ґрунту для себе ми визначили чизелювання на глибину в середньому 25 см, яке застосовуємо з 2004 року. Також експериментуємо та впроваджуємо технологію strip-till. Наразі до весняної посівної ми виконали чизелювання на всіх площах після збирання і 10 га лишили для експерименту під весняний strip-till.
Одним із агротехнічних заходів для просапних культур є міжрядний обробіток. Ми його завжди виконуємо за умов ущільненого ґрунту та для «боротьби» із розтріскуванням ґрунту через посушливі умови. В останньому випадку в нашій зоні дуже часто утворюються тріщини після сошника сівалки. Ми пробували різні налаштування прикочуючих колес, але що б ми не робили, після отримання сходів просапних культур виникають тріщини у рядках. Тому на міжрядний культиватор ставимо одну стрілчасту лапу, яка налаштована на мульчування міжряддя до 4-5 см та дві напів лапи, якими загортаємо тріщини в рядках.
Інший аспект, що допомагає залишатися ефективним в умовах частих посух та інших погодних викликів – правильна сівозміна. Ми розглянули п’ять можливих варіантів і на сьогодні зупинилися на проміжному. Усі ці варіанти передбачають збільшення площ озимих культур. Наприклад, торік у нас озимої пшениці було 38% площ, а на 2026-ий посіяно 42%. Площі посівів пшениці збільшили за рахунок соняшнику, а кукурудзу плануємо лишити на рівні попереднього року. Хоча площі під цією культурою також скоротили кілька років тому. У сприятливий рік кукурудза – найрентабельніша культура. Та ми маємо іншу проблему.
Коли з 250 га зібрати кукурудзу з урожайністю, наприклад, 9,4 т/га, ми під час війни можемо отримати додаткові ризики з логістикою, яка з великою ймовірністю буде непосильною для нас. До того ж не маємо стільки потужностей для зберігання збіжжя. Тому це, поряд із низьким рівнем вологозабезпечення, стало додатковим чинником у збільшенні площі на користь озимини. Вирощування нішевих культур через проблеми зі збутом не розглядаємо. Тобто наразі у нас чотирипільна сівозміна з трьома культурами у структурі посівів – це озима пшениця, соняшник та кукурудза.