Перезавантаження ефективності

Саме так я б назвав ті трансформації, що нині відбуваються в аграрному міністерстві. У перші ж тижні мого перебування на посаді міністра я зрозумів, що ефективність відомства можна суттєво підвищити.

А тому ми змінимо вектори, звільнимося від бюрократичного баласту й вибудуємо чіткі правила для роботи агровиробників в умовах нових економічних викликів. Звісно, моя команда впроваджуватиме «Стратегію розвитку сільського господарства до 2020 року». Втім, пріоритетними вважаємо таких три напрями: розвиток і приватизація держпідприємств, завершення земельної реформи та реформування системи державної підтримки фермерів з акцентом на підприємства, що мають в обробітку до 500 га землі. Окрім того, п’ять супутніх завдань — розвиток ринків збуту, сільських територій, органічного та нішевого виробництва, проектів зрошення та безпеки харчової продукції. Це — наша стратегія «3 + 5».

Зупинюся детальніше на можливостях підтримки аграріїв із боку держави. З 2017 року український АПК в контексті оподаткування опиниться перед новим викликом, до якого має бути готовим. І найвищі ризики в малих і середніх товаровиробників. Для них фактично закрито доступ до банківського фінансування. Вони не мають достатньо обігових коштів, щоб купити собі хорошу техніку. А відтак — беззахисні у висококонкурентному середовищі й позбавлені можливості створювати продукцію з доданою вартістю. Аби допомогти їм розвиватися, міністерство сконцентрує зусилля на розробленні механізмів прямої підтримки фермерів із земельним банком до 500 га. Зараз обсяги підтримки галузі мізерні, ми ж хочемо змінити Бюджетний Кодекс, щоб аграрії могли розраховувати на щорічну підтримку в сумі хоча б 1% від обороту галузі. Прагнемо, щоб у 2017 році обсяг підтримки розвитку становив хоча б 3 млрд грн, а згодом збільшився і до 10 млрд грн. Якщо фермер матиме допомогу держави на гектар, на вироблений продукт, то, можливо, завтра сам оброблятиме свою землю, забравши її із суборенди. І це стане реальним стимулом для розвитку в Україні фермерства. Його в нас фактично й досі немає — із тисячі зареєстрованих у тій чи тій області фермерських господарств нині реально працюють 10–15…

Яким чином розподілятиметься пряма підтримка? Ми хочемо максимально делегувати ці повноваження сільським громадам і профільним аграрним асоціаціям. У країні вже існує Український державний фонд підтримки фермерських господарств. У цього фонду мають з’явитися інші прописані вимоги щодо отримання фермерськими господарствами коштів. Їх, якщо коротко, повинен отримати той, хто готовий показувати результат. У країнах Східної Європи кошти з такого роду держпрограм надавалися не одному власнику, а кооперативам. Адже об’єднанню значно простіше придбати техніку, побудувати елеватор чи сушарку. Поточного року фінансування Фонду становить 16 млн грн. Намагатимемося збільшити цю цифру до 200–250 млн грн ще у 2016. Крім того, наполягатимемо на збереженні програми компенсації відсоткових ставок по кредитах, оскільки вона поки що зарекомендувала себе як найефективніша і не корупційна. До того ж, коли банк розумітиме, що є державна компенсація, то в тих, хто обробляє не більше ніж 500 га, зростуть шанси отримати кредит.

Важливе уточнення: я не за розвиток «хутірської України». Так, одноосібники повинні вести своє господарство. Проте рушієм розвитку АПК й економіки загалом має стати підприємець середньої ланки, якого для початку треба підтримати й створити умови для його ефективного розвитку. Такий шлях пройшли всі європейські країни, і для нас — це єдиний правильний вибір.