Вимоги до благополуччя тварин: які виклики для молочних ферм
Адаптація українських молочних господарств і загалом скотарських підприємств до європейських вимог до благополуччя тварин під час утримання, перевезення, забою, умертвіння тощо триває в абсолютно унікальних і дуже складних умовах.
Головний виклик для всіх наших виробників – це війна. Понад 100 молочнотоварних ферм у прифронтовій зоні, які працюють чи деокуповані, зазнали або дуже сильних руйнувань, або повного знищення. Деякі з наших підприємств пережили кілька обстрілів. Тому для них питання № 1 – це загалом залишитися на плаву.
Лише незначна кількість господарств, які перебувають в зоні ризику, змогла релокуватися.
Фактично роки, коли молочні господарства мали б адаптуватися і впроваджувати вимоги до благополуччя тварин, припали на час повномасштабного вторгнення.
Водночас хочу наголосити, що, попри всі ці виклики, маємо й добрі результати. Незламна українська молочна галузь демонструє технологічні й економічні прориви:
‒ протягом останніх трьох років додала рекордні 20% у продуктивності корів;
‒ на 6% зросли обсяги молока на перероблення.
Зауважу також, що 25% молока, яке потрапляє на харчову переробку, йде на експортні продукти.
Близько 60 молочних заводів мають дозволи на експорт своєї продукції до Євросоюзу (єврономери). Що це означає для молочних ферм, які за воєнного стану мають заборону на планові перевірки Держпродспоживслужбою? Те, що господарства, які є сировинною базою для заводів, котрі мають єврономери, повинні обов’язково мінімум двічі на рік проходити аудити від Держпродспоживслужби на виконання ними вимог із гігієни виробництва молока, а також інших вимог ЄС, серед яких ‒ до благополуччя тварин.
Тобто дуже значна частка господарств навіть в умовах війни і мораторію на перевірки вже інвестувала, працювала над тим, аби відповідати цим вимогам.
Утім, правда і в тому, що ми маємо неабиякі інвестиційні виклики. Так, багато наших підприємств ‒ прогресивне ядро ‒ інвестували ще задовго до того, як ці вимоги до благополуччя стали нагальними (з 1 січня 2026 року). Та велика кількість підприємств, особливо маленьких, мікро-, середніх, особливо у прифронтовій зоні, мають труднощі з адаптуванням до нових вимог до благополуччя ВРХ за їх утримання. Причина ‒ невисока можливість залучити доступні фінанси.
А, за нашими підрахунками, близько 40% промислового поголів’я корів в Україні утримується саме в таких підприємствах, які потребуватимуть реконструкції, модернізації чи повної перебудови для того, щоб виконати ці вимоги.
Вимоги до благополуччя тварин у молочному скотарстві ‒ загальні, специфічні тільки для телят. Але особливість молочного скотарства ‒ найвища ємність інвестицій серед напрямів тваринництва, а термін повернення ‒ найдовший: 7-8 років.
Тому й виходить, що ніби зміни не надто суттєві, та, за попередніми підрахунками, господарствам знадобиться близько 10 млрд грн, або $200 млн. Тож найбільші виклики для молочних ферм ‒ саме в площині інвестицій.
І дуже важливий ще один чинник ‒ людський. Галузь стикається з постійною зміною працівників. До повномасштабної війни потреба в кадрах у молочних підприємств була викликом № 1. А нині мобілізація, вимушена міграція, загибель людей у рази збільшують проблему персоналу, необхідність їх постійного навчання.
Для успішної адаптації до вимог до благополуччя тварин ми потребуємо цільової інформаційної кампанії, доступних роз’яснень щодо практичного впровадження в законодавчих рамках, симуляційні аудити із виконання вимог щодо благополуччя тварин не лише для інспекторів Держпродспоживслужби, а й для молочнотоварних ферм: власників і персоналу.
Плюс, звичайно, програми технічної підтримки від наших партнерів, які вже пройшли цей шлях із упровадження вимог до благополуччя тварин, ‒ щоб організувати навчання, тренінги.
І один із головних аспектів ‒ фінансове стимулювання: прозорі фінансові інструменти, аби дати можливість підприємствам, особливо малим, середнім, ураженим війною перебудуватися, модернізуватися.