Одномоментне впровадження європейських стандартів регулювання ЗЗР несе суттєву загрозу рентабельності усього агросектору

Одномоментне впровадження європейських стандартів регулювання ЗЗР несе суттєву загрозу рентабельності усього агросектору.

Про це наголосив радник генерального  директора УКАБ Владислав Седик на конференції «Ведення агробізнесу в Україні», передає пресслужба Асоціації.

З січня 2028 року набирає чинності євроінтеграційний Закон №4147. Ринок ЗЗР буде чітко розділений на категорії: дистриб’ютори, консультанти та професійні користувачі. Усі учасники, діяльність яких пов’язана з засобами захисту рослин  – від керівника до механізатора – повинні пройти фахове навчання, отримати посвідчення та бути внесеними до реєстрів. Також запроваджується правило «Знай свого клієнта»: продаж засобів захисту рослин буде можливий лише авторизованим особам.

Технічний огляд обладнання для внесення ЗЗР стане обов’язковим раз на 3 роки. Проблема полягає в інституційній неготовності: наразі в Україні нуль організацій, уповноважених на проведення таких оглядів.  Водночас у регулюванні агродронів Україна випереджає ЄС: поки Європа ще тільки планує врегулювати це питання до 2026 року, в проекті закону уже є стаття яка регулює питання внесення ззр за допомогою дронів..

Інше принципово важливе питання – це потенційна відмова від діючих речовин, які сьогодні дозволені та широко застосовуються в Україні, але вже заборонені в ЄC. Такий підхід несе для агросектору значні економічні ризики, особливо якщо йдеться не про поетапну адаптацію, а про одномоментні регуляторні рішення, що ухвалюються без урахування реальних виробничих умов і доступності альтернатив.

Фактично мова йде про можливу одномоментну заборону щонайменше 100 діючих речовин. Важливо підкреслити, що жодна країна світу не здійснювала таких масштабних обмежень у настільки стислий проміжок часу. Навіть у Європейському Союзі процеси вилучення діючих речовин відбувалися поступово – протягом років, із запровадженням перехідних механізмів та адаптаційних періодів для виробників.

За попередніми оцінками, перехід на альтернативні технології захисту рослин коштуватиме агросектору щонайменше 1,5 млрд доларів США щороку. І йдеться не лише про подорожчання препаратів, а й про зростання кількості обробок, необхідність впровадження нових технологічних схем, додаткове навантаження на техніку та персонал, а також зростання операційних ризиків.

Особливе занепокоєння викликає ситуація, коли заборона препаратів відбувається за відсутності доступних, ефективних і економічно прийнятних альтернатив. У такому випадку наслідком стає не просто зростання собівартості, а пряме зниження врожайності та погіршення якісних показників ключових культур – насамперед пшениці, соняшнику та інших експортно орієнтованих культур.

Саме тому для України критично важливо вести мову не про механічне копіювання регуляторних рішень, а про обґрунтований перехідний період тривалістю щонайменше 10 років, який дозволить агровиробникам поступово адаптуватися, протестувати альтернативні технології, інвестувати в інновації та уникнути різкого падіння виробництва й експортного потенціалу.

Ще один виклик – лабораторний контроль і перехід на MRL ЄС. У ЄС для заборонених діючих речовин застосовується часто  дефолтний рівень залишків – 0,01 мг/кг. Це означає фактично межу аналітичного визначення, а не «допустимий рівень».

Проблема полягає не лише в окремих технічних можливостях, а насамперед у відсутності інституційної спроможності, що проявляється в:

• недостатній кількості лабораторій для покриття реального попиту на дослідження;
• нестачі сучасного аналітичного обладнання;
• відсутності валідованих, впроваджених і масштабованих методик для масового контролю.

Для того, щоб перехід на MRL ЄС реально запрацював в Україні, необхідно створити розгалужену мережу лабораторій, здатну інституційно забезпечити потреби як державного контролю, так і експортно-орієнтованого агросектору. Окремо слід враховувати, що після приєднання України до ЄС країна фактично стане зовнішнім кордоном Європейського Союзу, а отже повинна мати спроможність контролювати не лише внутрішній обіг продукції, а й імпорт до ЄС.

Водночас важливо розуміти, що це завдання потребує не лише значних фінансових інвестицій, а й часу – на створення лабораторій, підготовку персоналу, а також на розробку, валідацію та акредитацію аналітичних методик. Без цього перехід на MRL ЄС залишатиметься декларативним, а не практичним.

Навіть європейський ринок у регулюванні ЗЗР має свої підводні камені. Поки декларуються заборони, країни ЄС активно використовують 53-тю статтю регламенту про надзвичайні дозволи. За період 2013-2024 років держави-члени ЄС видали 4 761 екстрений дозвіл на використання заборонених пестицидів, що підтверджує відсутність ефективних альтернатив для багатьох ЗЗР.

“Опитування свідчать про критично низький рівень готовності українських фермерів до впровадження європейських норм: 51% респондентів заявили про неготовність, і лише 19% вважають себе готовими до змін. Особливо вразливими є малі та середні господарства, які часто взагалі не обізнані з новими правилами, тоді як великі агрохолдинги мають більше ресурсів для адаптації”, – підсумував Владислав Седик.

Нагадаємо, 51% фермерів України не готові до переходу на європейські ЗЗР.