Старі кліткові батареї ще працюють, але їхній час добігає кінця. Євроклітка стає компромісом між благополуччям птиці й економікою виробництва, але чи справді вона така вигідна?
УКРАЇНА І ЄВРОПА: ГУМАННІСТЬ ПЕРЕМАГАЄ?
Власне, коли й чому з’явилася тема євроклітки? Ще 1999 року у ЄС було ухвалено директиву, що з 2012 року забороняла традиційні батарейні клітки. Натомість було запропоновано новий стандарт євроклітки зі щонайменшою площею на курку — 750 см², де є гніздо, сідало, зона для купання в піску чи підстилці й пристрої для сточування кігтів. Усе для того, щоб мінімізувати стрес у птиці й зробити утримання наближеним до природного, а виробництво яєць гуманнішим.
А що в Україні? 2021 року було оприлюднено наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з вимогами про благополуччя курей-несучок під час їх утримання. З 2026 року українські виробники повинні переобладнати свої птахоферми під євростандарти. Наразі в нас функціонують типи утримання 1 і 2 — на підстилці та вільне утримання відповідно, де допускається 9 курей / м² — це приблизно 111 см² на одну голову. Як бачимо, різниця в нормах площі — разюча.
Оскільки вітчизняні виробники яєць усе більше орієнтуються на експорт, то кліткові системи мають відповідати євростандартам. І, як показує європейський досвід, їхні споживачі готові навіть платити більше за яйце, марковане як з євроклітки чи вільного вигулу через гуманне виробництво. Чи подіє на українців така мода на гуманність — побачимо. А поки що виробникам, які орієнтуються на експорт, доведеться відмовлятися від звичайних кліткових батарей і переходити до систем, ухвалених у ЄС.
ПЕРЕВАГИ ЄВРОКЛІТКИ
З площею й потрібним для життєдіяльності птиці обладнанням у клітці ми ознайомилися. Однак на цьому плюси не закінчуються. «Тут вона матиме більше простору рухатися й рости. Низький рівень стресу позитивно позначиться на несучості й у результаті на прибутках ферми. Економія корму внаслідок застосування точних сучасних систем, які зменшують втрати. Зручність обслуговування: всі лінії збирання яєць, гною, подачі води автоматизовано. І тут не лише про полегшення роботи персоналу, а й про вищу якість роботи кожного сегмента, — розповідає співвласник компанії VADA Іван Муржа. — Яйця на стрічковому транспортері мають менше механічних пошкоджень. Послід буде регулярно виводитися з клітки, тим самим зменшуючи ризики інфекцій і поліпшуючи санітарні умови в пташнику. А системи автоматичної годівлі рівномірно розподіляють корм по всіх рівнях клітки без перевитрат і зайвих втрат».
У євроклітках передбачено більш відкриті конструкції й краще розподілення повітря. Це зменшує концентрацію аміаку, підтримує оптимальну температуру й вологість, що напряму впливає на здоров’я птиці та її продуктивність.
У традиційних батарейних клітках усе це або відсутнє, або працює значно менш ефективно, що означає більше ручної праці, вищі ризики захворювань і нижчу якість продукції.
ЕКОНОМІКА У ЦИФРАХ
Як не крути, але для більшості птахоферм саме економічні показники є вирішальним аргументом у переході на євро клітку — це чималі початкові інвестиції, які не всім нині доступні.
За даними компанії VADA, облаштування одного місця в клітці за євростандартом обходиться господарству від 4,5 до 7,5 євро, залежно від виробника. А утримання птиці в традиційній батареї — від 3,5 до 5 євро/місце. Органічне виробництво та системи вільного вигулу потребують ще більших капіталовкладень через вимогу до площі вигулу 14–22 євро.
А тепер подивімося на вартість яєць із різних систем утримання. Так, собівартість яєць у традиційній клітці трохи нижча внаслідок максимальної посадки птиці. І щоб обладнати у євроклітці сідала, гнізда й інші елементи інфраструктури відповідно до вимог, потрібно більше витрат, але далі настають одні плюси — зменшуються втрати поголів’я, кури не травмуються, збільшується середній період продуктивності курки, яйця чистіші, а тому менше відходів. І найголовніше — продукцію можна експортувати, де вона ще й коштує більше, ніж яйця з класичних батарей. Як бачимо, різниця в собівартості між клітками не є аж такою критичною, але за рахунок ефективності євроклітка стає економічно вигідною.
Таблиця. Євроклітка чи традиційна батарея: що краще
Вас, мабуть, цікавить строк окупності такої інвестиції. «Точний строк залежить від масштабу виробництва, — пояснює Іван Муржа. — Проте в середньому з нашої практики господарства повертали кошти за 3–5 років за умови експорту яєць. Якщо це тільки для внутрішнього ринку України, то в такому разі окупність може бути довшою, бо через складну економічну ситуацію в країні споживачі навряд чи переплачуватимуть за „гуманне” яйце. Будьмо реалістами! Хоча я вірю, що з часом усе і в нас зміниться».
ПРИХОВАНІ ВИТРАТИ
Ухвалити рішення щодо переходу на євроклітку — це тільки частина питання. Далі потрібно зрозуміти, чи адаптоване приміщення пташника до нового обладнання. І тут часто теж виникає чимало проблем, бо не завжди можна замінити клітки без модернізації вентиляції, освітлення, систем гноєвидалення, підсилення підлоги тощо.
За підрахунками інженерів, вартість самого обладнання становить усього 50–60% загального бюджету реконструкції. Решта — це так звані приховані витрати:
• Вентиляція та мікроклімат — модернізація системи може коштувати від 20 до 40 євро/м², залежно від рівня автоматизації. Для пташника у 2000 м² це вже додаткових 40–80 тис. євро;
• Освітлення — заміна на LED-системи з регуляцією інтенсивності обійдеться в 3–5 євро/м², тобто ще 10 тис. євро;
• Будівельні роботи — посилення підлоги та несних конструкцій може «з’їсти» від 10 до 15% бюджету реконструкції;
• Автоматизація та система контролю — додаткові сенсори, панелі керування, програмне забезпечення. Це ще плюс 5–10% до проєкту.
Таким чином, якщо на євроклітку закладено умовно 500 тис. євро, то реальна сума реконструкції приміщення може вирости до 700–800 тис. євро. Саме тому багато фермерів стикаються з неочікуваними витратами вже на етапі монтажу.
А ЯК БУЛО У ЄВРОПІ?
Після заборони батарейних кліток 2012 року багато малих європейських фермерів не змогли фінансово осилити цю модернізацію й вийшли з бізнесу. А великі компанії завдяки доступу до преміального сегмента швидко окупили свої інвестиції. Зокрема в Польщі після переходу на євроклітку виробництво яєць спершу скоротилося майже на 20%, але вже через кілька років країна вийшла в лідери експорту яєць у ЄС. Частина виробників переорієнтувалася на органічні та екосегменти, що набули більшого попиту на ринку.
У Німеччині та Нідерландах перехід супроводжувався державною підтримкою: фермерам пропонували кредити на модернізацію під низькі відсотки та податкові пільги. Це дозволило великій частині середніх господарств вижити й успішно інтегруватися в нові стандарти.
Фактично реформа створила нову ієрархію на ринку: хто встиг інвестувати в сучасне обладнання, отримали доступ до прибуткових каналів збуту, тоді як інші лишилися працювати тільки на локальні ринки з нижчими цінами.
Дуже хочеться, щоб в Україні цей перехід до систем утримання птиці відповідно до стандартів ЄС відбувся якомога менш травматично для всіх учасників ринку. «Наш досвід показує, що найкраще — починати планувати заздалегідь. Виробникам варто робити технічний аудит своїх пташників: оцінити вентиляцію, освітлення, стан будівель, системи гноєвидалення. Це дозволяє зрозуміти реальний обсяг інвестицій і уникнути неприємних сюрпризів під час монтажу.
Другий важливий момент — залучення професійних інженерів ще на етапі проєкту. Це економить і гроші, і час, бо правильна інтеграція обладнання відразу зменшує ризики переробок у майбутньому. І третє: є сенс рухатися поступово — модернізувати корпуси поетапно, а не весь комплекс одразу. Це дає можливість розподілити навантаження на бюджет й одночасно зберегти безперервність виробництва. Зі свого боку раджу дивитися на перехід на євроклітку не лише як на витрату, а і як на інвестицію в стабільність бізнесу та доступ до ринків ЄС», — резюмує Іван Муржа.
Наше Птахівництво
