Сучасне землеробство в Лісостепу передбачає варіативне застосування різних типів зябу

У Лісостеповій зоні, де поєднуються сприятливі природно-кліматичні ресурси з високою інтенсивністю землекористування, вибір способу та строків проведення зяблевого обробітку набуває особливого значення. Тут широко застосовують як полицеві, так і безполицеві системи обробітку, адаптуючи їх до агробіологічних вимог культур, стану ґрунтів і рівня їхнього окультурення, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Важливим чинником є також зміна клімату, що актуалізує потребу в більш раціональному використанні вологи та збереженні родючості ґрунтів. Залежно від послідовності виконання технологічних операцій з обробітку ґрунту, їхньої кількості та строків проведення основного заходу розрізняють три типи зябу:

• звичайний, що передбачає післязбиральне лущення з подальшою оранкою або глибоким безполицевим розпушуванням у традиційні строки;
• напівпаровий, який передбачає кількаразове проведення поверхневого обробітку ґрунту впродовж літнього періоду з основним глибоким обробітком восени;
• поліпшений, що поєднує багаторазові проміжні обробітки й ретельніше розпушування з метою максимального знищення бур’янів і створення оптимальних агрофізичних властивостей ґрунту.

Сучасна практика землеробства в Лісостепу передбачає варіативне застосування цих систем залежно від ґрунтово-кліматичних умов, рівня забур’яненості, наявності вологи та біологічних особливостей культур.

Це сприяє підвищенню ефективності використання ґрунтових ресурсів, забезпечення екологічної стійкості агроландшафтів й адаптації технології до викликів зміни клімату.

Раніше повідомлялося, як змінюються агрофізичні показники чорнозему за тривалої інтенсивної оранки, а застосування no-till дає надію на покращення стану ґрунту за всіма фізичними показниками.