Ціни на ріпак мають сталий тренд на підвищення
За оцінками Barva Invest, врожай ріпаку в Україні складе 2.9 млн тонн проти 3.7 млн тонн минулого року. Тож експорт у сезоні 2025/26 порівняно з торішніми показниками зменшиться й становитиме 2.51 млн тонн (у сезоні 2024/25 за кордон було вивезено 3.18 млн тонн олійної). На перероблення планується відправити близько 400 тис. тонн ріпаку. Варто зауважити, що на ринку присутні й більш песимістичні прогнози врожаю – від 2.6 до 2.8 млн тонн. Основна причина зниження обсягів виробництва олійної – втрати посівних площ через посушливу осінь та зменшення врожайності внаслідок нижчої вологозабезпеченості, стресу від заморозків, слабшого кущіння та нерівномірну вегетацію.
Європа є ринком №1 для українського ріпаку.
Втім, у поточному сезоні Австралія практично вдвічі наростила поставки ріпаку до ЄС, відібравши пальму першості в України. Проте тут спрацювали суто балансові фактори: вища імпортна потреба в ЄС через власний неврожай, зниження урожаю в Україні у сезоні 2024/25 майже на 1 млн тонн, порівняно з рекордним урожаєм 2023/24 і відповідно слабша експортна пропозиція. В таких умовах європейським покупцям довелось нарощувати поставки з інших джерел. Втім, за нашими даними, фактично 99% українського експорту ріпаку пішло до країн ЄС.
Станом на 24 червня виробниками законтрактовано близько 400-450 тис. тонн для поставки в липні-серпні, тобто приблизно 15-18% від експортного потенціалу.
Ціни на ріпак мають сталий тренд на підвищення: за останні 2 місяці його вартість з олійністю 42% зросла з $490-495 до $540-545 DAP порти Великої Одеси, тому виробники сповільнили продажі й протягом останніх тижнів не виходили з пропозиціями в очікуванні цінових максимумів.
В умовах торгівельних та конвенційних війн прогнозувати подальший розвиток цін є складним завданням. Коливання будуть суттєвими й непередбачуваними.
З погляду на фундаментальні фактори, ціна на ріпак ще має потенціал до зростання через переоцінене виробництво в Європі та Україні й потенційне зниження прогнозів по Австралії та Канаді – і все це на фоні сталого попиту. Менше з тим, без продажів залишатись не варто, адже поточні цінові рівні забезпечують та перевищують планові рівні прибутковості у більшості виробників. Тож якщо говорити про стратегію продажів, а не азартні ігри – варто починати планомірну реалізацію вже найближчим часом, принаймні 20-30% від гарантовано очікуваного врожаю.
Додатковим фактором, який зараз непокоїть ринок, є ініціатива парламенту щодо запровадження експортного мита на рівні 10% на ріпак та сою.
У випадку, якщо «соєві правки» врешті решт підтримає Верховна Рада в тій редакції, що ми бачили, в невигідному становищі опиняться компанії – посередники, що закуповували сировину за гривню й надалі здійснювали експорт. Такі компанії згортатимуть гривневу заготівлю й перейдуть до валютних закупівель. Тож для виробника залишиться два варіанти реалізації: переробнику за гривні або самостійний експорт. Варіант продажу посереднику за гривню можна відкинути (за виключенням обмежених обсягів реалізації тіньового виробництва за готівку), бо ціна в такому випадку буде нижчою принаймні на суму, еквівалентну експортному миту.
Надалі відбудеться часткове обʼєднання дрібних та середніх виробників сої та ріпаку у кооперативи з метою подальшого безмитного експорту. Частково середні й дрібніші виробники, які не орієнтовані на експорт, зменшать виробництво сої та ріпаку на користь соняшнику, кукурудзи та нішевих культур. Проте не думаю, що голосування за «соєво-ріпакові» правки встигне вплинути на ріпак у цьому році.
В цілому з огляду на те, що законодавці планують дозволити виробникам експорт сої та ріпаку без сплати мита, я не передбачаю суттєвого впливу на ціни олійних. Також вважаю, що подібні ініціативи не вирішують проблеми сировинного дефіциту для переробної промисловості України. На сьогодні маємо близько 22 млн тонн переробних потужностей, й інвестори продовжують будувати заводи. Натомість наявність сировини, що доступна для переробки – в межах 19 млн тонн…