Агромаркет

«Невиїзне» зерно?

Поділитись:
«Невиїзне» зерно?

Уже 13 листопада набуде чинності Регламент 2020/1085 Єврокомісії щодо нових MRL’s для вмісту хлорпірифосу і хлорпірифос-метилу в зернових та олійних культурах на рівні 0,01 ppm. Це в 50 разів (!) нижче за нинішні значення, зокрема, для пшениці. Тож уся продовольча продукція, яка надходитиме або вже перебуватиме на підприємствах, після цієї дати повинна відповідати новим вимогам.  

Які наслідки це матиме? 

Дуже багато країн скористалися нестабільністю попиту в період весняних карантинних обмежень, щоб відформатувати торгівлю. Загалом налічується близько 200 різних заходів, ухвалених країнами з метою запровадження торгових обмежень. Аналізуючи вплив на роботу аграрного ринку нетарифних бар’єрів із боку країн-імпортерів, спричиняє занепокоєння той факт, що Україна як досить великий експортер сільгосппродукції не надто прискіпливо ставиться до якості та можливих змін у вимогах до неї. 

Власне, Україна мала б уже давно гармонізувати законодавство з вимогами країн-імпортерів її продукції, а заодно — передбачити системний підхід до подолання проблем щодо простежуваності усіх ланок агровиробництва і допустимого вмісту (або ж заборони) певних речовин у складі продовольчої продукції. Втім, як вважає багато хто з учасників ринку, посилення Євросоюзом вимог до вмісту хлорпирифосу та хлорпирифос-метилу в імпортованій продукції — це своєрідний інструмент маніпуляції, тест, що має показати реакцію експортерів. Тож, зважаючи на амбіції й стратегічний курс об’єднаної Європи, слід бути готовим до заборони й інших діючих речовин. 

Особливості торгівлі з ЄС 

Україна та ЄС дуже тісно пов’язані в торговельному плані. Відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським союзом, з 1 вересня 2017 року безмитне ввезення сільськогосподарської продукції в ці країни в рамках квот. 

Нагадаймо, що квоти на 2020 рік становили: 

• пшениця і борошно з неї — основна 980 тис. тонн + додаткова 65 тис. тонн = 1045 тис. тонн; 

• ячмінь і борошно з нього — основна 310 тис. тонн + додаткова 325 тис. тонн = 635 тис. тонн; 

• кукурудза і борошно з неї — основна 550 тис. тонн + додаткова 625 тис. тонн = 1175 тис. тонн. 

Проте, як і при роботі у багатьох напрямках, є деякі особливості торгівлі з Європейським союзом. Серед основних можна виділити: 

Директива Європейського Парламенту та Ради про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел — розрахунок викидів парникових газів при вирощуванні кукурудзи та ріпаку; 

Директива Європейської Ради про заборону ввезення в країни ЄС зернових і олійних культур із залишками хлорпирифос і хлорпирифос-метилу — заборона використання препаратів, що містять ці речовини при вирощуванні сільгосппродукції, що набуває чинності з 13 листопада п. р. 

Не квотами єдиними 

За даними «АПК-Інформ», з 2017 року по 2019 рік обсяг імпорту країнами ЄС зернових культур та продуктів їх переробки з України зріс з 11,2 млн тонн до 16,2 млн тонн. Проте за дев’ять місяців 2020 року становив лише 6,9 млн тонн проти 11,5 та 7,9 млн тонн за аналогічний період 2019 і 2018 рр. відповідно. При цьому ключову долю в цих обсягах займає кукурудза (від 83% у 2017 році до 92% у 2019 році). На частку ячменю випадає 1–3%, а ось доля пшениці знизилась з 12,2% у 2017 році до 3,9% у 2019 році, але з початку 2020 року зросла до 8,5%. А разом на частку кукурудзи, пшениці та ячменю припадає близько 96–98%. 

Олійних культур та продуктів їх переробки з України за 2017 рік країни ЄС імпортували в обсязі 11,7 млн тонн, за 2018 рік — 10,6 млн тонн, за 2019 рік — 13,2 млн тонн. З початку 2020 року (по вересень включно) — 7,9 млн тонн, що також поступається показникам за аналогічні періоди 2019 та 2018 рр. (9,6 та 7,2 млн тонн відповідно). У цьому секторі близько 28–39% припадає на ріпак, соєві боби та соняшникову олію (за дев’ять місяців 2020 року — 47%). Частка ріпаку в 2017-2019 рр. становила 15–18%, сої — 3,6–7,3%, а соняшникової олії — 10– 16%. З початку 2020-го частка сої становить 4,5%, а ріпаку й соняшникової олії — 19,9% і 22,2% відповідно.

Найімовірніше, нова вимога ЄС відобразиться на ринку пшениці, оскільки ліміти, що діють нині, для цієї культури становлять 0,50 ppm. Незважаючи на досить часті випадки виявлення, кожен п’ятий зразок містив залишкову кількість хлорпірифосу, використання цього пестициду в звичних режимах, як правило, не призводило до перевищень. Однак посилення лімітів у 50 разів — до 0,01 ppm одразу зробить 10,5% експортного вантажу української пшениці «невиїзним» до ЄС. 

За результатами дослідження пестицидів, що містяться в українській продовольчій пшениці 2019/20 МР, компанії Cotecna Inspection (Причорноморський і Балтійський регіони), в 20% досліджуваних зразків містився хлорпірифос. Також експерти компанії порівняли в процентному співвідношенні до сумарного обсягу її експорту, скільки кожна з ключових країн-експортерів поставила на зовнішні майданчики пшениці, що містить цю речовину. Згідно з отриманими даними, Україна лідирує з показником 18,5%. 

Такий важливий експортний ринок 

Обсяги експорту української пшениці до ЄС у 2017 та 2018 роках, за даними «АПК-Інформ», становили відповідно 1,4 і 1,5 млн тонн, а 2019-го скоротилися до 0,6 млн тонн і майже стільки ж становили за дев’ять місяців п. р. Але, як порівняти із сумарними обсягами експорту пшениці з України, до ЄС було поставлено 8–9% у 2017 і 2018 рр. відповідно, в 2019 році лише 3,2%, а з початку 2020 року — 4,1%. 

Разом із тим на частку ЄС у 2017– 2019 рр. припало 81–95% (або 2,1–3,1 млн тонн) із сумарного обсягу поставок українського ріпаку і 46–56% (або 19,4–31,9 млн тонн) — кукурудзи, а з початку 2020 року (по вересень включно) вже експортовано 84,5% і 31,3% (або 1,6 і 19,2 млн тонн) зазначених культур відповідно. 

І якщо вже експортували майже 65% ріпаку (а згідно з даними трейдерів, уже на початку вересня було законтрактовано близько 90% експортного потенціалу цієї культури), то сезон-2020/21 по кукурудзі в Україні лише но розпочався. А останні декілька сезонів саме країни ЄС займали першу сходинку в рейтингу імпортерів української цариці полів. Отже, трейдерам доведеться бути дуже пильними в дотриманні нових вимог ЄС. 

Які в аграріїв альтернативи? 

Щодо ринків збуту в розрізі таких культур, як ріпак і кукурудза, напевно, альтернативи нема. Та й чи треба її шукати за таких обсягів експортних поставок? Проте хлорпірифос у технології вирощування тієї чи іншої культури можна замінити. Але, з точки зору сільгоспвиробників, він має безліч переваг: дешевий, ефективний, працює за температури до +5 °C і на прихованих стадіях розвитку шкідників. До того ж не всі аграрії зможуть відмовитися від його використання. Наприклад, у західному регіоні хлорпірифос працює краще, ніж інші пестициди. Однак його нейротоксичні властивості небезпечні, хоча, за дотримання технології внесення, проблема впливу цієї діючої речовини на організм людини не стоїть так гостро. 

Однак хлорпірифос інтенсивно використовується як інсектицид контактної дії не лише на полях, але і в складах. І, як показує практика, саме останній варіант використання є основним джерелом контамінації, забруднення. 

До того ж європейські вимоги щорічно посилюються не лише щодо лімітів пестицидів і дозволених до використання найменувань, але і до чутливості та достовірності методів визначення. А аналіз на пестициди особливо складний, і для його проведення важливі рівень кваліфікації персоналу, технічне оснащення та чутливість обладнання лабораторії, а також має бути акредитація за ISO 17025. 

Поінформований? Маєш вибір 

Передусім це питання технології, а також свідомості, відповідальності і злагодженої роботи всіх учасників ринку — «з поля до судна». Потрібна синергія всіх причетних і тісна комунікація між покупцем і сільгоспвиробником. Також необхідне завчасне узгодження між ними вимог до сільгосппродукції. Це обумовлено тим, що з об’єктивної точки зору, не варто очікувати миттєвої реакції аграріїв на введення заборони того чи іншого пестициду або припинення реєстрації препаратів, що містять хлорпірифос. 

Усі представники агробізнесу України мають розуміти своє завдання і мету. І тут є два шляхи: згідно з вимогою ЄС припинити експорт сільгосппродукції, що містить хлорпірифос, або попередити імпортера про те, що деякий час Україна ще постачатиме таку продукцію. Але має бути визначеність у питанні — чи то представники агробізнесу України орієнтуються на ринок збуту і, відповідно, приймають нові вимоги, чи вони мають якусь власну зацікавленість і вже, виходячи з цього, має бути ухвалено управлінське рішення всередині країни. 

Відмінність у вимогах до пестицидів з країнами-імпортерами, відсутність системи регулювання на рівні сільгоспвиробника та недостатнє інформування середніх і малих операторів ринку зумовили те, що Україна зіткнулася із цією проблемою. І поточні спроби учасників ринку перекласти відповідальність за зміст хлорпірифосу в агропродукції і збільшення витрат на її вирощування через відмову від застосування такої речовини більше схожі на перекидання м’яча в дитячій грі, ніж на спроби конструктивного вирішення питання. 

Найчастіше контроль за вмістом хлорпірифосу лягає на останню ланку — трейдера, тоді як навіть за умов завчасного інформування лише близько 20% аграріїв відреагували на інформацію про плановану зміну вимог ЄС до змісту пестициду в партіях олійних і зернових. Але ті товаровиробники, які підготувалися до цього обмеження заздалегідь, вже деякий час забезпечують собі певну премію. Тож є над чим замислитись. 

Анна Танська, керівник відділу локальних ринків «АПК-Інформ» 

газета “АгроМаркет”, жовтень 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями