У підвищенні продуктивності ВРХ головну роль відіграє якість і збалансованість кормів. Нині основними інгредієнтами раціону корів в Україні є силос та сінаж, але хочу нагадати, що у якісному сіні вміст протеїну сягає 24%, що дає змогу, до речі, зменшити використання шротів на 10%, натомість у якісному сінажі — 17–20%.
Молоко, отримане від корів на сінному типі годівлі, спрямовують для виробництва продуктів найкращої якості преміумкласу, наприклад, сиру Пармезан. Сіно люцерни, заготовлене за сучасними технологіями, є найякіснішим продуктом у групі грубих кормів. Доведено: завдяки сінному типу годівлі покращується здоров’я корів і збільшується кількість лактацій. Сіно — природний корм для корови, що зберігає свою кормову цінність кілька років. Натомість якщо сінаж неправильно вийняти з ями чи траншеї, втрачається до 40% його енергетичної цінності.
Побутує думка, що заготівля сіна — це дорого й проблемно. Насправді — ні. Як порівняти із сінажем, заготівля сіна простіша й потребує меншої кількості техніки, а клімат України якнайкраще підходить для цього.
У цій статті хотів би представити технологію заготівлі сіна із системою досушування в тюках методом активного вентилювання теплим повітрям. Завдяки цій системі приготування сіна мінімізуються втрати листочків і суцвіть. У такому сіні зберігається на 25–30% більше кормових одиниць і на 40–45% більше перетравного протеїну, як порівняти з традиційним висушуванням сіна на полі.
Правильна заготівля
Найкращою сировиною для сіна є люцерна. Окрім відмінних поживних якостей ця кормова культура не потребує багато вологи під час вегетації, що особливо важливо в умовах недостатнього вологозабезпечення, які нині складаються в Україні. На жаль, чимало аграріїв відмовилися від вирощування люцерни, мовляв, у спеку вона дуже погано відростає. Проте причина цього не фізіологічні особливості культури, а помилки аграріїв, які дуже низько її скошують. Натомість оптимальна висота скошування люцерни — 12 см, адже сплячі бруньки, що відповідають за відростання й кущення, розміщені на висоті до 8–10 см від кореневої системи. За правильного скошування люцерна швидко відростає, що дає змогу зробити 3–4 укоси за рік. Окрім того, трава, що лежить на високій стерні, добре продувається знизу і швидше пров’ялюється.
Для скошування люцерни обов’язково потрібно використовувати косарку з гумовими вальцями, які приплющують стебло, але зберігають листочок, у якому міститься вся енергія люцерни та поживна цінність.
Одразу слід скошувати стільки люцерни, щоб за добу її можна було просушити, затюкувати й закласти в сушарню для досушування. Наступного дня знову скошуємо необхідний обсяг — таким чином поле люцерни можна скосити за кілька днів.
Після скошування частини люцерни її відразу слід розворушити ворушилкою й залишити на сонці, щоб підсушити рослину до вологості 25–30% — за такого показника вологості можна, не втрачаючи якість листочка, підібрати прив’ялу траву й затюкувати. Тюки можуть бути круглі або квадратні — залежно від модуля сушарки.
Для спресовування сіна слід обирати нещільний режим пресування — щоб не надто довго просушувалося. Такий тюк краще продувається, відповідно, витрачається менше часу на подальше його просушування. Після валкування й пресування готовий тюк перевозимо до сушарні.
Складені біля сушарні тюки можуть лежати дві доби, не втрачаючи якість корму. Наше завдання — за 48 год покласти тюк у сушарню і просушити теплим повітрям температурою 50-55 градусів до потрібної вологості (13–17%), а потім провентилювати його без нагрівання, щоб знизити температуру сіна.
Після чого холодне сіно забирають із модуля і відправляють у сіносховище або складають у скирти, накривши агроволокном.
Сіно, досушене в сушарні, має стабільні кормові показники, зокрема протеїну, протягом кількох років.
Економічні переваги
Загалом, якщо порівняти сіно із сінажем, то сіно має низку економічних переваг, а затрати на виробництво корму зменшуються на 10–15% завдяки скороченню кількості польових робіт і меншій кількості техніки для їх забезпечення. Зокрема, для заготівлі сіна не потрібен комбайн чи великотоннажні машини, не потрібні котки, техніка для загортання у яму і трамбування, а потім обладнання для нарізання вже консервованої маси.
Нагадаю, що для заготівлі сінажу потрібно забезпечити подачу у яму зеленої маси близько 100 т/год. Можливо, для цього знадобляться два силосних комбайни, а також по кілька вантажівок або силосних тракторних причепів для кожного комбайна. Разом із косаркою, ворушилкою, валкоутворювачем це цілий загін техніки. Якщо одна з них вийде з ладу, коли підв’ялена маса трави лежить у полі, вона пересохне, внаслідок чого втрачається якість сінажу. У разі заготівлі сіна таких ризиків взагалі немає і якість заготовленого корму від цього не страждає.
Установки для сушіння сіна з активною вентиляцією є різної потужності, можуть складатися з одного, двох чи трьох модулів. У системи для висушування сіна у квадратних тюках одночасно можна закласти 72 тюки розміром 120 × 70 × 220 см, у системах для круглих тюків максимально вміщується 96 тюків діаметром 150 см. У середньому на висушування одного тонно-відсотка вологи витрачається близько 2 л дизеля, або 2,5 м³ природного газу, а також орієнтовно 1 кВт електроенергії. Тобто, щоб висушити 1 т сіна з вологості 25% до вологості 15%, потрібно 20 л дизельного пального і 10 кВт електроенергії. Утім, для нагрівання повітря що йде на сушіння сіна, можна використовувати різні типи пального — дизель, газ, біогаз, тріску, а також сучасні енергетичні системи, зокрема сонячні панелі на даху, сонячні теплиці тощо.
Ми пропонуємо українським тваринникам застосовувати в годівлі молочних корів якісне сіно люцерни з високим умістом протеїну, що, своєю чергою, покращить здоров’я їх корів, збільшить кількість лактацій, полегшить отелення, зменшить витрати на придбання шротів і збільшить середньодобові надої.
The Ukrainian Farmer
