Стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій України максимально наближена до актуальних норм ЄС

Напередодні початку офіційних переговорів про вступ України до Європейського Союзу Міністерство аграрної політики та продовольства презентувало Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні до 2030 року.  

На думку УКАБ, станом на зараз це доволі якісний документ, при підготовці якого залучали європейських експертів, тому Стратегія максимально наближена до актуальних норм Євросоюзу.

Не варто забувати, що Стратегія – це широкий документ, фактично напрямок руху, дороговказ, під який обов’язково має йти план дій із конкретними строками реалізації. І от наразі, для розуміння повноти Стратегії, не вистачає саме такого плану реалізації. 

Звісно, частково такий покроковий план відображено у Плані дій Уряду на 2024 рік, також існує перелік зауважень ЄС щодо готовності України приєднатися до об’єднання, викладений у щорічному звіті Єврокомісії. Окрім цього не варто забувати про «Ukraine Facility» – під цю програму також було розроблено окремий план дій для того, щоб наближуватися до Європейського Союзу.  Проте, маємо сподівання, що Мінагро зможе підготувати план реалізації Стратегії розвитку агро, щоб максимально уточнити завдання, які необхідно реалізовувати. 

Документ спрямований на поступове приєднання українського агро до європейського. Й поки Україна не є членом ЄС, то наша Стратегія не має на 100% відповідати Спільній аграрній політиці Євросоюзу. Ба більше, аграрна стратегія кожного члена ЄС відповідає реаліям конкретної країни та її потребам й водночас вона містить 10 основних принципів, закладених у Спільній аграрній політиці ЄС. Зокрема, у САП прописані дії, пов’язані зі зміною клімату, захисту довкілля, збереженню земель, покращенню біорізноманіття тощо. У нас усе це поєднано в одному пункті під номером 5.

Суттєва перевага Стратегії у її спрямуванні на розвиток експорту, зокрема націленості на розвиток переробної галузі, що стимулюватиме агровиробників не тільки до збільшення виробництва сировини, а й нарощуванню темпів виробництва товарів з доданою вартістю та частковому заміщенню імпорту деяких категорій товарів, наприклад, кондитерських виробів або молочної продукції. 

У презентованій Мінагро Стратегії є окрема глава, присвячена розвитку сільських територій. І це певний крок вперед, адже цей напрямок, якщо дивитись з погляду готовності приєднання України до ЄС, є доволі слабким місцем.  У Євросоюзі розвиток сільських територій максимально тісно пов’язаний з аграрним сектором, оскільки всі процеси налаштовані так, щоб люди залишались у селах, працювали на невеликих земельних ділянках, залучали працівників й таким чином підтримували економіку села. 

В Україні розвиток сільських територій частково розділений між аграрним сектором (МінАПК) та Мінвідновленням, яке відповідає за розвиток інфраструктури, громад та територій. Але відомства мають дещо різні напрямки роботи. Звісно, розвиток переробної галузі та покращення умов для виробництва агрохарчової продукції має сприяти покращенню умов проживання у селах. Проте уся інфраструктурна частина не може бути у зоні відповідальності МінАПК. Тому було б логічним, щоб Мінвідновлення мало б сформовану стратегію розвитку регіонів, в тому числі стратегію розвитку сільських територій, яка б поєднувалась зі стратегією АПК у межах кроссекторального співробітництва. 

У Стратегії Мінагро також приділено увагу Державному аграрному реєстру, який розроблявся відповідно до європейських норм. Наразі ДАР закритий з міркувань безпеки, водночас у ЄС це абсолютно інша система. Можливо, у ДАР не все так ідеально, як мало бути у європейському реєстрі, але він дає певну прозорість і сприяє уникненню корупційних ризиків. Головне, щоб агровиробники реєструвались у ДАР. Адже в Україні дуже багато виробників – фізичних осіб, які вирощують агропродукцію на 2-5 га й продають її на локальних ринках, але у Реєстрі їх немає. Тому нам потрібно популяризувати ДАР, щоб якомога більше виробників реєструвалися там: тоді ми матимемо у кінцевому результаті реальну картинку щодо наших агровиробників й агросектору в цілому. 

Доволі важливим є те, що актуальна концепція Спільної аграрної політики ЄС діє до 2027 року. Тому вже зараз потрібно розуміти, яких трансформацій може зазнати САП, щоб урахувати ці зміни до виконання в українських реаліях. 

Після оголошення нового складу Єврокомісії європейці продовжать роботу над оновленням Спільної аграрної політики. Вони вже думають над тим, як вписати Україну у САП. Звичайно, буде потрібен певний трансформаційний режим, в тому числі й для САП, щоб наприкінці усі сторони були задоволені. Для цього Єврокомісії доведеться розв’язувати проблеми неготовності європейських фермерів до кліматичної адженди, про що свідчили масові протести фермерів у країнах ЄС. Імовірно, будуть переглядатися виплати європейським фермерам, враховуючи й питання стимулювання впровадження екологічних практик. 

Коли ми говоримо про приєднання України до ЄС, є сподівання, що це вже буде у мирний час. Відповідно, і робота агросектора може бути змінена. Адже зараз через військові ризики у нас немає повноцінного доступу до закордонних інвестицій. Натомість після війни ми спостерігатимемо відновлення української економіки. Враховуючи те, що Україна вже поступово впроваджує європейські норми не тільки в агросекторі, а й усіх інших галузях, це може спонукати європейських інвесторів вкладати кошти в український агросектор.