Як знизити захворюваність поросят після відлучення
Свині вже народжують 14-15, навіть 17 поросят. Наче б ми мали тішитися таким високим виробничим результатам, але ж змінюється розподіл ваги поросят. Дослідники вивчали залежність між смертністю і вагою поросят після відлучення. Найбільша проблема і, на мою думку, виклик, ‒ як доглядати за найменшими тваринами, які на момент відлучення мають вагу до 3 кг або 3-4 кг. Згідно з результатами досліджень, у групі поросят до 3 кг рівень смертності на 138-й день (у віці 159 днів) сягав 33%. Із них 25% ‒ перед переведенням на відгодівлю. Тобто ці найменші тварини на момент відлучення ‒ дуже чутливі. Отже, ми повинні приділити їм більше уваги; можливо, створити інше середовище, щоб їм допомогти. Якщо ж цього не зробити, ця невелика група може впливати на стабільність решти поросят із нормальною вагою на момент відлучення.
Тому я хочу звернути особливу увагу на те, що, працюючи з генетиками, ми повинні пам’ятати про створення особливих умов для найлегших поросят для відповідного розвитку й дорощування. Якщо поглянути з економічного боку, то різниця в 6 кг за відлучення дає на 30 кг більше на момент продажу. А нині тренд ‒ щоб групи свиней були максимально однорідними на момент продажу.
Вищий ризик розвитку діареї в поросят після відлучення пов’язаний із:
‒ кількістю свиноматок: чим більше стадо, тим більше проблем;
‒ режимом харчування: поросятам після відлучення не треба обмежувати годівлю, вони повинні їсти досхочу. Дуже поширена помилка: коли виникає проблема з діареєю, закривають годівниці. Тоді голодні тварини скупчуються, кидаються на корм, і тоді ефект зворотній;
Треба вже в секторі опоросу навчити поросят споживати твердий корм, аби після відлучення набагато більше з них почали їсти корм.
На моє переконання, основним чинником, що спричиняє набрякову хворобу, є зависокий вміст білків у кормі тварин після відлучення.
У Польщі нам спрощує життя те, що все більше ферм переходить на різноманітні цикли виробництва. Так, зараз популярний п’ятитижневий цикл: перерва між опоросами п’ять тижнів, і тому різні групи тварин не перемішують у секторі опоросу чи дорощування. Вони розподіляються так: одна вікова група в секторі опоросу, дві групи ‒ в секторі дорощування і 3 ‒ на відгодівлі. Коли перерва була лише тиждень, то опороси відбувалися щотижня, і постійно були 4 вікові групи.
Чим менше ми жонглюємо поросятами, тим нижчий відсоток заражених на різних виробничих етапах.
Якщо створити на свинофермі систему розподілу виробничих груп із більшою перервою між опоросами, тим краще цей буферний період дозволить уберегти наступну групу від захворювання.
Велика проблема – щільність посадки, яка з доступністю води і корму є чинником поширення набрякової хвороби. За великого скупчення поросят мине багато часу, поки кожен із них отримає воду й корм. Отже, такі умови сприяють, щоб E. Coli, S. suis створювали спалахи захворювань.
Також особливої уваги потребує підготовка приміщень дорощування й відгодівлі. Дуже важлива відповідна температура: свині, які переходять з сектору опоросу в сектор дорощування, мають потрапляти в сухе й тепле приміщення, а не 12 °C. Волога і стрес ‒ це передумови для розвитку різних захворювань, не обов’язково набрякової хвороби, але все це провокує діареї після відлучення.
Набрякова хвороба, діареї після відлучення трапляються цілий рік, але восени й узимку ці показники вищі: коли холодно, волого й зовнішні умови несприятливі.
Миття й дезінфекція ‒ теж надважливі умови запобігання хворобам поросят. Водночас хочу наголосити, що використання дезінфекційного засобу ще не дорівнює дезінфекції. Так, під час дезінфекції необхідно виконати 4 основні операції, які дозволяють усунути 90% бактерій: сухе чищення, замочування, миття з мийним засобом, чищення й змивання. Зауважу, потрібно мити все, а не вибірково.
Мийний засіб має надзвичайно важливе значення, адже в органічних забрудненнях, відходах – дуже багато жиру, а бактерії в поєднанні з жиром утворюють біоплівку, яка покриває решітки, поїлки, годівниці. І якщо біоплівку не змити, то деззасіб просто зіслизне з неї, отже, не матиме належного ефекту. Тварини, які заходять у таке приміщення, відразу заражаються.
Додам, що дуже важливо уважно читати характеристики деззасобу. Є такі, що починають діяти за температури 17 °C. Узимку в наших приміщеннях 10 °C, а вода в крані 14 °C, тобто дезінфектант уже не працюватиме.
І ще один важливий момент ‒ концентрація засобу на 1 м2. Обов’язково слід дотримуватися зазначених витрат на одиницю площі, бо в іншому разі дезінфекція не дасть очікуваних результатів. До того ж слід пам’ятати, що патогенні організми набагато стійкіші до деззасобів, ніж непатогенні бактерії.