Голштинська порода великої рогатої худоби є однією з найпоширеніших і високопродуктивних молочних порід у світі. Завдяки високій продуктивності чисельність голштинів в українських господарствах за останній час, за даними Української голштинської асоціації, збільшилася більш ніж на 1,5 тис. голів. Розведення високоякісного голштина, використання його для поліпшення вітчизняних порід молочної худоби дає змогу господарствам бути конкурентними на ринку, що стимулює подальший розвиток галузі. Утім, окрім генетики надзвичайно важливе значення для реалізації продуктивного потенціалу голштинів мають умови утримання та годівлі поголів’я. Про це розповів Бийло Кайзер, консультант компанії TViMO, що спеціалізується на продажі та відгодівлі племінної худоби.
— Пане Бийло, на вашу думку, в чому перевага голштинської породи ВРХ?
— Почну з того, що є таке поняття, як кількість молока. Саме за кількість молока переробники платять фермерам у багатьох європейських країнах, тобто одиницею вимірювання є літр молока. В Україні, на щастя, платять за уміст у молоці жиру та білка — чим їх більше, тим дорожче молоко. Будьмо відвертими, найвигіднішим для реалізації є молоко корів породи джерсей — там за білок і жир платять окремо. Голштин — дуже класна порода, його молоко має доволі високий уміст білка, але головне — ця порода дуже продуктивна. Так, в Америці добиваються надоїв до 13–14 тис. літрів на рік, у Європі 12 тис. літрів — річна норма. У Європі є чемпіонки, які дають по 18 тис. літрів молока.
А тепер порівняємо: джерсей за лактацію дає 7–8 тис. літрів молока, а голштин — 11–12 тис. Порахуємо: якщо кількість молока 11 тис. літрів за лактацію 260 днів помножити на базову ціну 16 грн/л, отримаємо 176 тис. грн. Але це — мінімум. Зазвичай голштин на рік заробляє 200 тис. гривень. Це велика перевага голштинів завдяки їхній продуктивності. Тому в деяких країнах особливо вигідно тримати голштинів, наприклад, в Іспанії, де платять не за жирність чи вміст білка в молоці, а за кількість літрів.
Якщо говорити про переваги голштина, то насамперед треба говорити про результат. Корова — велика, для її утримання потрібно немало коштів, але в результаті отримуєш прибуток від продажу молока. Хоч справедливості ради варто зазначити, що є голштини, які за день можуть дати 60 л молока, але воно може бути з низьким умістом жиру.
— Як добитися більшого вмісту жиру, білка в молоці голштинів?
— Тільки за допомогою якісної годівлі. Так, генетика має значення, але без забезпечення корови якісними кормами вона не зможе розкрити свій потенціал. Завдяки більш концентрованим кормам можна підвищити ці показники. Наприклад, є таке поняття, як байпас-жири. Щоб максимально підвищити жирність молока, корові разом із кормами треба дати жири, що не розщеплюватимуться в рубці, але добре перетравлюється в тонкому відділі кишківника.
Силос, сіно також містять якісні білкові продукти. Наприклад, у сіні люцерни, зібраному у фазу бутонізації, міститься до 10% білка, а у висушеному листі — до 20%.
— Як треба працювати з молодняком голштина, щоб у результаті отримати продуктивність дорослої корови, закладену генетично?
— Ми разом із нашими клієнтами з України були на одній фермі в Данії. Хтось із наших фермерів запитав місцевого: як ви добиваєтеся високих надоїв? У нас такі самі корми, зерно таке саме, яке ми веземо до вас… Данський фермер відповів: «Усі мої високі надої по 42–44 л на день — тут», — і відкрив приміщення, де були новонароджені телятка. Тобто весь секрет — в одному: якщо ми хочемо мати продуктивну корову, вона повинна мати добрий старт, тобто треба вкладатися в телятко.
Це значить, що новонароджене теля повинне випити потрібну дозу молозива. Якщо воно не може його випити, йому вводять через зонд. Потім його треба добре випоїти молоком чи замінником молока. У Європі віддають перевагу замінникам молока, бо це здоровіше харчування, як порівняти з молоком корови. Хоча б тому, що корова може бути хворою. На жаль, у нас поки що є велика недовіра до замінників молока, через значну кількість недоброякісних виробників.
Окрім того, фермер наголосив: він випоювання телят замінником молока не довіряє нікому на своїй фермі. Це робить тільки він, адже це дуже відповідальна робота. Врешті-решт, це його майбутні гроші. І він має рацію. Якщо ми вирощуємо продуктивне поголів’я, вкладаючись у якісну генетику, техніку, але не хочемо дати новонародженим телятам добру їжу, вони не реалізують закладених у них генетично характеристик. У перші 30 днів життя телята можуть рости, тільки споживаючи молочний білок, тож треба ним їх забезпечити — щоб у майбутньому мати високі надої. Все спожите в ранньому віці теля поверне добрими приростами.
На жаль, у нас досі побутує думка, що в телят можна не вкладатися — вони й так виростуть. Та не виростуть вони в добру корову, якщо їх нормально не годувати!
— Яким чином особливості утримання голштинів впливають на їхню продуктивність?
— Щоб корова давала багато молока, вона повинна добре жити, їй повинно бути комфортно. У нас ще є ферми, де практикують прив’язне утримання. Я не можу порівнювати прив’язне/безприв’язне утримання корів, бо в західному світі, де я навчався тваринництва, практикують тільки безприв’язне утримання. Прив’язне утримання — це аматорство. За кордоном такого немає.
Якісна їжа, постійний доступ до води — це базові речі, які треба забезпечити. Вона повинна бути спокійною, її не можна бити, її потрібно любити — тоді вона віддячить молоком.
The Ukrainian Farmer
