На початку поточного місяця, 2 травня, Єврокомісія ухвалила обмежувальні заходи щодо імпорту української агропродукції, пояснивши їх надзвичайними обставинами через логістичні проблеми, що виникли в п’яти державах — членах ЄС. Згідно з цим рішенням, до 5 червня 2023 року зерно пшениці й кукурудзи, насіння ріпаку та соняшнику походженням з України може бути випущене у вільний обіг у всіх країнах-членах, окрім Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії й Словаччини. Утім, ця продукція може бути ввезена на їх територію, але тільки транзитом для потрапляння в іншу країну Євросоюзу або ж поза його межі.
Паралельно Болгарія, Угорщина, Польща та Словаччина зобов’язалися скасувати свої односторонні заходи щодо імпорту й транзиту агропродукції з України, який подекуди мав набагато більший перелік — не лише зерно, а й рослинні олії, молокопродукти, м’ясопродукти й ін.
Таким чином уряд ЄС підбив підсумкову риску під суперечками, що почалися ще наприкінці минулого року і вилилися в парад однобічних обмежень імпорту української агропродукції з боку прикордонних з Україною держав Євросоюзу. З тим Брюссель проігнорував ноту протесту, спрямовану наприкінці квітня вітчизняним МЗС до посольства Республіки Польща в Україні та представництва ЄС щодо категоричної неприйнятності торговельних обмежень на імпорт аграрної продукції з України. У міністерстві наголосили, що такі обмеження, якими б причинами вони не обґрунтовувалися, не відповідають Угоді про асоціацію між Україною та ЄС та принципам і нормам Єдиного ринку ЄС.
Так чи інакше своє рішення Єврокомісія ухвалила, вивівши з-під торговельного удару низку продуктів українського агроекспорту, натомість лишивши «віддуватися» за всю їх номенклатуру основні товарні позиції — зернові й олійні культури. Але ніж говорити про них далі, варто згадати, з чого почалися зернові суперечки між Україною та нашими сусідами з ЄС.
Фермерські протести від Польщі до Болгарії
Можна вважати, що протестний рух започаткували польські фермери, які ще з літа 2022 року висловлювали своєму уряду незадоволення тим, що експорт українського зерна обвалює ціни на їхню продукцію.
Найбільший свій протест вони почали 17 січня у Хелмі, куди пригнали близько пів тисячі тракторів, через що рух вантажівок трасою до прикордонного КПП «Дорогуськ» довелося зупинити. Їх обурення викликало невиконання обіцянки міністра сільського господарства Генрика Ковальчика, що Польща буде лише транзитною країною для українського зерна. За їх словами, 80% ввезеного з України зерна продавали на польському ринку, що заважало місцевим фермерам вигідно продавати своє збіжжя.
Свого піка протистояння досягло на початку квітня, напередодні візиту президента України до Варшави, який вони пообіцяли зірвати. На тлі цього міністр Ковальчик був вимушений подати у відставку, бо керівництво польської партії влади «Право і справедливість» визнало, що той не впорався з кризою, пов’язаною з українським зерном.
Під час свого візиту 5 квітня президент України обговорив проблему поставок із прем’єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким й анонсував «вихід» із ситуації. За кілька днів український аграрний міністр Микола Сольський заявив, що Україна припинить до нового сезону експорт зерна й олійних культур до Польщі.
Тим часом Угорщина, яка відчула на собі наслідки збільшених обсягів поставок не так сильно, як Польща, теж вдалася до обмежувальних заходів. 10 квітня угорський уряд анонсував посилення контролю за рухом українського зерна територією країни, щоб гарантувати, що воно точно прямує до країн призначення й не осідає в Угорщині, а отже, не створює труднощів для місцевих фермерів. Крім того, в Будапешті заявили, що прагнуть повернення мит і кількісних обмежень на українську продукцію.
Румунські аграрії вимагали ще рішучіших заходів — заборонити не лише імпорт, а й транзит сільськогосподарської продукції з України з 15 червня 2023 року до 15 березня 2024 року. Інакше обіцяли розпочати безстрокову загальнонаціональну акцію протесту. Згодом, після недовгих коливань, до обмежувальних заходів під натиском своїх агровиробників вдалися Словаччина і Болгарія.
21 квітня міністри сільського господарства перелічених п’яти країн направили спільного листа до Європейської комісії з пропозиціями щодо розв’язання проблеми імпорту аграрної продукції з України.
Рука кремля і не тільки
Натомість треба сказати, що Чехія, як і Молдова, заявили: попри труднощі й невдоволення своїх аграріїв, жодним чином імпорт з України не обмежуватимуть. Згодом і далека від українського кордону Фінляндія вустами свого міністра сільського господарства заявила, що запроваджені сусідами України обмеження щодо імпорту шкодять єдності ЄС і грають на руку Росії.
Таку саму думку висловив і заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький, який на EURO GRAIN HUB Exchange & Forum у Бухаресті зауважив, що проросійські сили в країнах Європейського Союзу перешкоджають вивезенню української продукції через дружні країни.
Утім, не лише кремлю вигідне економічне ослаблення України через обмеження її аграрного експорту. Свої інтереси мають і певні політичні сили сусідніх країн. Так, колишній заступник міністра агрополітики й віцепрезидент Асоціації фермерів та приватних землевласників Віктор Шеремета розповів, що представники українського бізнесу ще минулого року попереджали європейських партнерів, що експорт української агропродукції може спровокувати невдоволення серед фермерів ЄС. Однак у Польщі на це відповіли, що в країні є політичне об’єднання, яке зацікавлене перед виборами наростити свою електоральну популярність, просуваючи серед фермерів ідею, що українське зерно заважає останнім бути економічно ефективними.
Напередодні введення Єврокомісією обмежувальних заходів щодо імпорту українського зерна аграрний міністр Микола Сольський під час онлайн виступу на засіданні Ради ЄС з питань сільського господарства нагадав Європі, що цей імпорт для неї означає.
Він наголосив, що Європа потребує українського зерна, кукурудзи, шроту й іншої продукції, тому українські товари корисні для європейського ринку. Зокрема, український імпорт до Польщі приніс чимало вигоди не тільки Україні, бо експорт м’яса і молочних продуктів із Польщі торік рік зріс на 37%. «Зерно з України посилило конкурентоспроможність польських виробників. Також збільшився на 40% експорт із Польщі зернових і продуктів їх переробки», — зазначив український міністр.
Крім того, за його словами, на українському зерні заробили трейдери, перевізники, порти. З тим не воно стало ключовою причиною падіння цін на зерно європейських виробників. Адже від початку весни котирування падають усупереч очікуванням фермерів усіх країн через прогнози дуже великого врожаю з Бразилії. Цей чинник тисне на ринки, можливо, сильніше ніж експорт з України.
Він наголосив, що аграрна торгівля між Україною та ЄС — це не лише продовольча безпека для держав-членів ЄС, а й ефективність тваринництва у Німеччині, Нідерландах та інших лідерах тваринництва, тому потрібно взаємовигідне рішення, якого треба шукати шляхом дискусій і переговорів.
На які наслідки очікувати аграріям і експортерам
Однак як таких переговорів не відбулося. Єврокомісія схвалила обмеження, хоча й до них із введенням одноосібних заборон п’ятіркою країн ЄС українські агроекспортери почали втрачати гроші за раніше укладеними контрактами, бо були змушені перенаправляти вже завантажені вагони й вантажівки до інших країн або до українських портів.
Тим часом Національний банк України зменшив прогноз експорту української агропродукції в другому кварталі цього року на 200 млн доларів через запроваджені обмежувальні заходи. До того ж втрати експорту можуть бути більшими, якщо поставки до інших країн не вдасться переорієнтувати, зокрема, шляхом використання «зернового коридору».
Однак і саме функціонування «зернового коридору» наразі під знаком питання. 5 травня у Стамбулі мають розпочатися переговори щодо подовження його роботи, але в уряді Туреччини вже висловили побоювання щодо можливості досягнення домовленості на тлі протиріч між сторонами.
На момент здачі номера в друк про ці переговори ще нічого не відомо, як і про те, чи працюватиме він після 18 травня, але достеменно можна сказати: рф у цьому вкрай не зацікавлена. З листопада 2022 року росіяни під різними приводами саботують і затягують час проведення інспекцій, що вже призвело до скорочення обсягів експорту української агропродукції на світові ринки на 15–18 млн тонн. російська сторона намагається встановити контроль над кількістю завантаженого флоту та напрямами його роботи, що є порушенням міжнародних норм і положень «зернової ініціативи». Це є новою спробою рф диктувати всьому світу свою політику, ставити під загрозу продовольчу безпеку та використовувати їжу як зброю. У будь-якому разі росія й надалі робитиме все можливе, щоб «зерновий коридор» працював якомога повільніше.
Станом на кінець березня 2023 року в Україні загалом лишалось 28 млн тонн зернових і бобових культур. Квітневий агроекспорт виявився найгіршим за своїм обсягом за останні вісім місяців. Зокрема, експорт зерна становив усього 3,9 млн тонн (кукурудза — 59%, пшениця — 36%, ячмінь — 5%), що на 31% менше від показника попереднього місяця. Дався взнаки як саботаж росією повноцінної роботи «зернового коридору», так і заборона імпорту і транзиту зерна Польщею, Угорщиною, Болгарією та Словаччиною.
Наразі залишки українського зерна, призначеного на експорт, становлять близько 12 млн тонн. Зважаючи на обмежувальні заходи з боку ЄС та нестабільність морських поставок, Україна найймовірніше не встигне вивезти цю продукцію до початку збиральної кампанії. А це означає, що до початку 2023/24 МР українські елеватори не зможуть повністю звільнити свої сховища для приймання зерна нового врожаю, отже, їх затарюваність збіжжям перейде в новий сезон.
The Ukrainian Farmer
