Відмова від оранки є ключовою в боротьбі з деградацією ґрунту, – думка

В Україні посилюються процеси деградації ґрунту, що є результатом не дуже дбайливого його використання, в тому числі – високого рівня розораності. А ерозія ґрунту, як вітрова, так і водна, – проблема вже не окремих регіонів, а всієї України. Відтак, відмова від оранки є одним із важливих чинників у боротьбі з деградацією ґрунту.

Таку думку висловив аграрій, блогер Михайло Драганчук у своїй колонці на AgroTimes.

«На початку свого фермерства, коли я ще господарював у Криму, довгий час застосовував оранку. Уже тоді це були великі витрати ресурсів, проблеми з вологою і ніякої економіки. А ерозія ґрунту була серйозною проблемою місцевих фермерів. Сильний вітер за кілька днів може знести кілька сантиметрів верхнього найродючішого шару ґрунту. Це при тому, що на створення 1 см ґрунту природі знадобилося кілька століть», – зазначив аграрій.

І навіть у посушливих умовах також є водна ерозія. Опади випадають рідко, але часто (особливо влітку) мають зливовий характер. Грунт не може за короткий проміжок часу ввібрати багато води. В результаті на нерівностях з’являються вимоїни.

«Тож я ще у 2006 році вирішив відмовитися від обробки ґрунту. Технологія No-till стала ключем до вирішення проблеми ерозії та деградації ґрунту. Першим моїм кроком було придбання двох стерньових сівалок. Звісно, на старті були сумніви, тож для перестраховки й порівняння на половині площ ми продискували ґрунт, а іншу половину лишили необробленою. І перші спостереження не розчарували», – розповів Михайло Драганчук.

За його словами, уже восени сходи по необробленому ґрунті мали кращий вигляд. А коли навесні традиційно почалася пилова буря, вперше на тій площі, де пшениця була посіяна без обробітку, у господарстві не було здування ґрунту. Те саме і з водною ерозією – проблема зникає уже в перший рік застосування No-till.

Нагадаємо, суттєвої деградації вже зазнали близько 33% українських ґрунтів.