Точка зору

Як зупинити деградацію ґрунту

Михайло Драганчук
фермер, блогер

Цього року я на власні очі бачив пилову бурю у Львівській області. Це явище, раніше властиве лише степовій зоні, чітко демонструє, що ерозія ґрунту, як вітрова, так і водна, – проблема вже не окремих регіонів, а всієї України. На більшості її територій посилюються процеси деградації ґрунту. Це результат не дуже дбайливого його використання, в тому числі – високого рівня розораності. Адже, як відомо, в нашій державі він один із найвищих у світі.

На початку свого фермерства, коли я ще господарював у Криму, довгий час застосовував оранку. Уже тоді це були великі витрати ресурсів, проблеми з вологою і ніякої економіки. А ерозія ґрунту була серйозною проблемою місцевих фермерів. Сильний вітер за кілька днів може знести кілька сантиметрів верхнього найродючішого шару ґрунту. Це при тому, що на створення 1 см ґрунту природі знадобилося кілька століть. І навіть у посушливих умовах є також водна ерозія. Опади випадають рідко, але часто (особливо влітку) мають зливовий характер. Грунт не може за короткий проміжок часу ввібрати багато води. В результаті на нерівностях з’являються вимоїни.

Тож я ще у 2006 році вирішив відмовитися від обробки ґрунту. Технологія No-till стала ключем до вирішення проблеми ерозії та деградації ґрунту. Першим моїм кроком було придбання двох стерньових сівалок. Звісно, на старті були сумніви, тож для перестраховки й порівняння на половині площ ми продискували ґрунт, а іншу половину лишили необробленою. І перші спостереження не розчарували. Уже восени сходи по необробленому ґрунті мали кращий вигляд. А коли навесні традиційно почалася пилова буря, вперше на тій площі, де пшениця була посіяна без обробітку, у нас не було здування ґрунту. Те саме і з водною ерозією – проблема зникає уже в перший рік застосування No-till.

Нині, через багато років я розумію: навіть якби ця технологія не дала б мені нічого більше, а лише ефективно захистила ґрунт від деградації, то й тоді вона була б виправданою. Та насправді No-till дає набагато більше. В перспективі це ще й накопичення мікробіоти, збереження вологи, покращення структури та здоров’я ґрунту, а ще – скорочення собівартості вирощеної продукції.

Технологія нульового обробітку стає дедалі популярнішою як альтернатива традиційній та іншим системам землеробства, в основі яких – обробіток ґрунту.

Збереження ґрунту від ерозії та відновлення його родючості – це програма-мінімум при переході на No-till. І якщо основним аргументом при переході на No-till є економічні переваги, то наступною задачею за освоєння технології No-till є покращення ґрунту. Для досягнення цієї мети в No-till треба ще додати такі інструменти впливу на мікробіоту:

  • розширені сівозміни;
  • покривні культури;
  • мікробіологічні препарати;
  • органічні добрива (гній, перегній, компост);
  • інтеграція тварин у систему No-till.

Що більше інструментів задіяно, то більш ефективна робота з підвищення родючості ґрунту, то далі можуть просунутися аграрії на цьому шляху.

Звісно, мета будь-якого бізнесу – отримання прибутку. Це є головним критерієм його ефективності. Але в аграрному бізнесі це не єдиний критерій оцінки його ефективності. Аграрії отримують свій прибуток від взаємодії з природою і лише верхній шар землі (ґрунт) має здатність задовольнити потреби рослин, що вирощуються. Грунт – це незамінний засіб виробництва, тому важливо дбати про відновлення, збереження та примноження його родючості.

Тільки той аграрний бізнес ефективний, який дбає про ґрунт, завдяки якому отримує цей прибуток.

Саме родючість ґрунтів буде визначати ефективність агробізнесу не тільки нині, але й у майбутньому!