Ідеться не про експорт заради експорту
22 листопада спливає термін дії зернової угоди. Тому представники провідних аграрних асоціацій України звернулися до Генерального секретаря ООН і світових лідерів із проханням зробити все можливе для подовження дії Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна з українських портів задля подальшого забезпечення глобальної продовольчої безпеки. Адже фактично альтернативи зерновому коридору немає.
Звісно, у разі припинення дії зернової ініціативи в нас є європейські коридори. Але через Дунайські порти, автотранспортом і залізницею у цьому напрямку можемо експортувати до 3 млн тонн на місяць. Можливо, у майбутньому, коли ми зможемо вести завантаження суден на зовнішньому рейді Дунаю (як це було на рейді Очакова), то експорт зросте ще на 500–800 тис. тонн на місяць, але це питання кількох років. Проте вартість логістики такими шляхами значно вища. Якщо відправляти залізницею агропродукцію на порти, це буде коштувати 85–95 дол./т. Транспортування збіжжя у напрямку західних кордонів на Дунай із Центральної частини України обійдеться у близько 180–200 дол./т. Однак ми говоримо не про експорт заради експорту. Важливо, щоб фермер заробляв гроші, за які він зможе прогнозовано вести свою діяльність.
Наступного року аграрії посіють менше. За нашими оцінками, якщо зернова угода й далі існуватиме, нинішнього маркетингового року обсяги експорту зерна становитимуть близько 50 млн тонн. Якщо ж «зерновий коридор» закриють, зможемо відправити за кордон максимум 35 млн тонн збіжжя.
Варто згадати, що в нас на наступний рік дуже сильно скоротиться врожай. За нашими прогнозами, очікується врожай на рівні 55–58 млн тонн зернових та олійних.
Наразі культури, які до цього вважалися маржинальними, відходять на другий план. Наприклад, сушіння кукурудзи цього року коштуватиме близько 40–50 дол./т. Додаємо логістику — це 150–200 дол./т. Маємо 200–225 дол. витрат сільгосппідприємства на тонну. За ціни кукурудзи 300–320 дол./т в порту Констанца, фермеру лишиться близько 100–110 дол./т за собівартості виробництва 180 дол./т. Тобто аграрій отримує збиток близько 70 дол. на кожній тонні кукурудзи. Тому не дивно, що відбувається корегування посівних площ.
«Зерновий коридор» — це певна перспектива й упевненість для аграрія. Але в такому разі термін угоди має бути подовжений на рік. Тоді фермер посіє озимину й знатиме, що зможе її продати, а трейдер буде впевнений, що в нього є технічна можливість вивезти пшеницю. А подовження угоди на кілька місяців — це розв’язання питання у короткостроковій перспективі, але великий знак питання з посівними площами на наступний рік.
Наразі ми бачимо, що наступного року врожай скоротиться вдвічі проти рекорду передвоєнного року на рівні 107 млн тонн.
Варто зазначити, що припинення роботи «зернового коридору» призведе до пришвидшення продовольчої інфляції в усьому Світі.
Якщо такі розвинені країни, як у ЄС недоотримають зерно, вони будуть вимушені його експортувати з Аргентини, Бразилії чи Австралії. Відповідно, збіжжя коштуватиме значно дорожче, а для країн Африки такі ціни будуть просто не підйомними. Тому можливо, що розвинені країни наразяться не лише на проблему продовольства за надвисоку ціну, а й на міграцію людей із країн третього світу.
Звісно, варто акцентувати й на збільшенні пропускної здатності суден у рамках зернового коридору. Адже останнім часом інспекція СКЦ перевіряла по 2–3 судна на добу на вхід. Компанії не знають, чи буде нормальний рух коридором, бо наразі судна стоять третій тиждень на вхід і на вихід!
Пришвидшення роботи інспекції СКЦ й активізації проходу суден «зерновим коридором» можливі шляхом перевірок тільки на вхід або збільшення кількості інспекцій, але на сьогодні рф блокує обидва варіанти. Як я знаю, ці питання обговорюють у комісії в Стамбулі з ООН та Туреччиною. Всі розуміють, що треба робити. Найшвидше, ці дві складові будуть прописані у новій зерновій угоді.