Ефективна система землеробства передбачає розумне використання ресурсів, застосування точних технологій і оптимізацію виробничих процесів
Кожному своє
Ефективна система землеробства передбачає розумне використання ресурсів, застосування точних технологій і оптимізацію виробничих процесів. Ми дізнались, як українські аграрії напрацювали технології, що зберігають стійкість господарства до кліматичних і економічних ризиків у нинішніх реаліях.
Левова частина затрат у вирощуванні сільгоспкультур припадає на добрива. Тому система живлення посівів потребує особливо ретельного планування, а надто сьогодні — в умовах стрімкого подорожчання матеріалів, браку вологи та низької ціни на зерно. Потрібно продумати кожен крок, бо на порядку денному — питання виживання. Хтось вбачає вихід у повній відмові від мінеральних добрив, дехто шукає їм альтернативу, та є й ті, хто навіть сьогодні інвестує в точність унесення. Головне в цьому калейдоскопі рішень — пам’ятати, що без поживних елементів врожаю не отримати.
«Поступово переходимо на точне землеробство»
Дмитро Корж, директор ТОВ «Гайдамацьке» (Дніпропетровська обл.)
На 3000 га вирощуємо озимі пшеницю, ячмінь, ріпак, а також горох, жито, соняшник, силосну та зернову кукурудзу. Навесні додали у структуру посівних площ овес і просо. Щороку збільшуємо посівні площі під ріпаком, натомість цьогоріч зменшили під пшеницею.
Ярі культури зібрали із середньою врожайністю: горох — 20 ц/га, соняшник — 23, кукурудза — 55 ц/га. Соняшник дав менше, ніж ми очікували, через відсутність опадів і рекордні температури повітря.
З 2013 року працюємо за класичною технологією ґрунтообробітку. Оремо на глибину 25–35 см. Потім обробляємо поля дисковою бороною та культиватором. Разом із сівбою вносимо також добрива (здебільшого 100 кг/га). Але половину ріпаку (500 га) посіяли наприкінці серпня без добрив, бо не було дощу й ризикували не отримати сходи.
Підживлення ріпаку виконуємо у два етапи: розкидаємо сульфат амонію (100 кг/га), а за кілька днів — селітру (200–300 кг). По пшениці, ячменю та житу вносимо 100–120 кг/га один раз. Користуємось одним розкидачем Bogballe і трьома — Amazone. Перший розкидач Amazone придбали десь 2009 року, другий — 2018-го. Самостійно налаштували їх, щоб звести до мінімуму перекриття. Вони працюють на ширину 24 і 32 м з трактором, що оснащено системою підкермовування. Однак торік купили найсучасніший агрегат Amazone ZG-TS 7501 останньої комплектації з об’ємом бункера 7,5 т для агрегатування з 300-сильним трактором, функцією вимкнення секцій і можливістю диференційованого внесення. Він продуктивний і швидкий. За норми внесення 150–200 кг/га й ширини розкидання 48 м, опрацьовує 300–400 га за робочий день. Але це не максимальна його продуктивність, а те, що нам було потрібно. Скоротився час виконання операції. На завантаження витрачається максимум пів години. Агрегат оснащено системами, що не допускають перекриття та перекидання добрив на сусідні поля. Норма чітко дотримується. Ми працювали під культивацію, перед сівбою озимої пшениці. Сходи отримали рівномірні, відповідно, врожай очікуємо кращий. Крім того, ці агрегати дозволили оптимізувати ресурси завдяки кращій точності внесення й зменшенню витрат матеріалів.
Від добрив не відмовляємось, бо напрацювали дієву технологію. Наші норми внесення корегує тільки рівень вологи. Коли маємо нерівномірну вегетацію й помітну різницю у врожайності, робимо повний аналіз ґрунту, з яким отримуємо рекомендації для досягнення планової врожайності.
Для захисту зернових і соняшнику виконуємо 1–2 обробки на сезон із нормою 200 л/га. Утім, посіви ріпаку обробляємо 5–6 разів (150–200 л/га). Працюємо самохідним обприскувачем, що оснащений системою, що регулює відстань від штанги до посіву, а також функціями вимкнення секцій і форсунок.
Поступово переходимо на точне землеробство. Почали сіяти диференційовано, обладнавши сівалки системою точного висіву Precision Planting. Помічаємо економію насіння й плануємо переобладнати ще дві машини. Спробували вносити РКД, і врожайність збільшилась на 2 ц/га.
Окрім того, користуємося системою FieldView, за допомогою якої контролюємо процес сівби та підживлення в режимі реального часу й робимо карти врожайності. Також працюємо з програмою, яка відстежує стан посівів упродовж вегетації.
Планували ще дуже багато всього. Але нині найголовніше завдання — успішно посіяти й отримати сходи. Думаємо, звичайно, й про економію ресурсів, особливо прискіпливо плануємо роботу на більш віддалених полях. Наразі працюємо в режимі онлайн, орієнтуючись на актуальну ситуацію в країні.
Органічний підхід і замкнутий цикл виробництва
Ігор Снитько, голова ФГ «Удача» (Дніпропетровська обл.)
Ми господарюємо з 1992 року. Ведемо тваринництвом (свині, вівці), вирощуємо озиму пшеницю, озимий горох, соняшник, кукурудзу, цього року спробували — просо та овес різних видів. Ситуація на зерновому ринку, мабуть, ніяк не вплинула на діяльність нашого господарства. У нас замкнутий цикл виробництва — кінцевим продуктом є м’ясо та сало. А більшість зерна спрямовуємо на корм.
Понад 15 років тому відмовилися від оранки. Я побачив, що земля таким чином відновлюється. Робили неглибоке розпушування ґрунту культиватором власної розробки, що спочатку знищує бур’яни, а потім зі змінними робочими органами розпушує ґрунт на зиму. Але торік обійшлися й без нього. І тепер, коли біда настала, маємо менші затрати й більше перехідного пального. Наразі нам потрібно до 25 л/га на сезон. Оскільки працюємо на незначну глибину, вистачає тракторів потужністю 80 к. с. А механічна сівалка сіє озимий горох після соняшнику без обробітку. Її збирають в Україні, проте всі складники — імпортні. Машина проста, її дуже легко налаштувати. Я вважаю, чим простіша техніка, тим вона надійніша й більш зносостійка.
Насіння протруюємо тільки біологічними препаратами. Тому на наших полях завжди більше шкідників, але разом із ними в посівах живуть імунні захисники — сонечки, трихограма. Уже 10 років не застосовуємо ніяких хімічних препаратів, і ця імунна система поля працює. Наша продукція якісна, люди, які її споживатимуть, будуть оздоровлюватися, а не хворіти.
У нас вища забур’яненість. Та коли земля вкрита, то вона менше притягує сонячні промені, відтак, не пересихає й стає м’якшою.
Для боротьби з падалицею соняшнику змушені застосовувати гербіциди. Соняшник шкодить ґрунту, у той час як горох є лікарем землі, лишає після себе багато корисних бактерій. Тому його сіємо після соняшнику.
Триває наш експеримент щодо відмови від мінеральних добрив. Почали вносити рідкі органічні. Так, тримаємося на середній урожайності: пшениця дала цього року 35–40 ц/га, а горох — 18–20 ц/га. А от собівартість продукції скоротилась дуже суттєво.
Добрива виготовляємо самостійно зі свинячого гною, додаючи спеціальні бактерії й корегуємо його склад, залежно від реакцій рослини. За лабораторним аналізом, наше добриво містило мало азоту. Тому додаємо ще карбамід, але не більше як 5 кг/га. Вносимо рідкі добрива восени, коли листки рослин закривають ґрунт, й улітку по листку, до фази виходу в трубку. Працюємо обприскувачем, завдяки чому енергозатрати набагато менші, ніж у роботі з твердим перегноєм. Наш причіпний агрегат має ширину захвату 20 м і потребує близько 10 л/га. Спеціально для виконання цієї операції переробили форсунки й установили свої джойстики. Удосконалюємо практично всю техніку, винаходимо нові рішення, бо та людина, яка працює в полі, краще знає, що їй треба. Та й в Україну надходить дуже мало техніки для маленьких сімейних господарств. Через це ми відстаємо в розвитку агробізнесу.
Загалом я вважаю, що українським аграріям потрібно докорінно змінити стратегію господарювання. Всі хочуть виростити рекордний урожай. Але через надто велику пропозицію зерна на ринку потерпають самі виробники. Затримує наш розвиток неврегульоване ціноутворення в державі та велика площа орендованих земель. Коли люди почнуть самі працювати на своїй землі, тоді будуть думати, як виростити кращий урожай із меншим рівнем затрат. І тоді стане багатша вся країна.
Анастасія Коваленко