В умовах військового вторгнення ворожих військ на територію України для компаній із контрагентами з рф створено правовий режим, який фактично унеможливлює будь-яку законну можливість подовження ділових відносин із резидентами держави-агресора. Можемо припустити, що надалі діяльність таких компаній зазнає додаткових обмежень в умовах воєнного часу. Дуже типовим випадком для багатьох підприємств є наявність дебіторської заборгованості перед підприємством резидентів ворожої держави. Операції з погашення її також підпадають під обмеження, та й розірвання господарських зв’язків між резидентами ворожих країн є практично неминучим. Очевидно, така заборгованість із високим ступенем імовірності уже є безнадійною й потребує відповідного обліку та відображення у фінансовій звітності вітчизняних підприємств.
Воєнні обмеження в розрахунках із резидентами рф
Воєнні обмеження у розрахунках українських підприємств із резидентами росії та білорусі роз’яснено в листі НБУ від 14.04.2022 №40-0007/27832. Воно стосується практичного застосування норм пункту 17-2 постанови НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 №18.
Так, пп. 2 п. 17 Постанови №18 установлено заборону уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована / постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
Відповідно до пп. 2 п. 17-2 зазначена заборона не поширюється на переказ коштів (крім російських рублів і білоруських рублів) на рахунки резидентів у банках за операціями з експорту товарів, повернення коштів за операціями з імпорту товарів. У разі надходження коштів з-за кордону в російських рублях / білоруських рублях за такими операціями банку дозволяється здійснити обмін цих коштів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів / білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта.
Резидентність осіб визначається відповідно до вимог Закону України «Про валюту і валютні операції». Виходячи з пп. «а» п. 8 ч. І ст. 1 Закону про валюту, фізична особа, яка має постійне місце проживання в Російській Федерації або в Республіці Білорусь, є нерезидентом.
Проте незалежно від статусу резидент/нерезидент власно фізичної особи, фізична особа — підприємець, що зареєстрований згідно із законодавством України, є резидентом відповідно до пп. «б» п. 9 ч. І ст. 1 Закону про валюту.
Виходячи із зазначеного вище, уповноваженим установам дозволяється здійснення валютних операцій щодо переказу коштів (крім російських рублів та білоруських рублів) на рахунки резидентів, що є фізичними особами — підприємцями, зареєстрованими згідно із законодавством України, у банках за операціями з експорту товарів, а також у разі надходження коштів із-за кордону в російських рублях / білоруських рублях за такими операціями здійснення обміну цих коштів на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів / білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта.
Крім того, з 8 березня 2022 року у ви падках, передбачених пп. 2 п. 17-2 Постанови №18, кошти, що надійшли з-за кордону в російських рублях / білоруських рублях (зокрема ті, що надійшли у період до 08.03.2022), за операціями з експорту товарів можуть бути обмінені на міжнародному валютному ринку на іншу валюту (крім російських рублів / білоруських рублів) для її подальшого зарахування на рахунки клієнта.
Норма пп. 2 п. 17-2 Постанови №18 не може бути застосована для здійснення обміну коштів у російських рублях / білоруських рублях, що розміщені на рахунку клієнта в банку.
Умови визнання дебіторської заборгованості резидента рашки безнадійною в бухгалтерському обліку
Відповідно до п. 4 національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (далі — НП(С)БО 10), безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Отже, відповідно до норм НП(С)БО 10, якщо управлінський персонал підприємства має впевненість, що дебіторська заборгованість не буде погашеною, така дебіторка підлягає списанню з балансу до складу витрат.
Як документально оформлюється рішення про списання безнадійної дебіторської заборгованості?
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю» (далі — Закон про ТОВ і ТДВ), статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів, залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, ухвалюють тільки загальні збори учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства (ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ і ТДВ).
Таким чином, на наш погляд, якщо розмір списаної заборгованості підпадає під наведене обмеження і підприємство є ТОВ, для списання заборгованості має бути рішення загальних зборів ТОВ. Рішення ТОВ щодо визнання дебіторської заборгованості безнадійною оформляються протоколом. На підставі протоколу керівник підприємства видає наказ, яким дається вказівка бухгалтеру списати заборгованість із балансу.
Як у бухгалтерському обліку відображається списання безнадійної дебіторської заборгованості
Відповідно до п. 11 НП(С)БО 10 усунення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати.
Отже, якщо підприємство створювало резерв сумнівних боргів, заборгованість списується з балансу:
• Дт 38 Кт 362 — на суму резерву;
• Дт 944 Кт 362 — на суму, що перевищує резерв.
Якщо резерв не створювався, вся сума заборгованості списується на витрати:
• Дт 944 Кт 362.
Якщо згодом заборгованість таки буде погашена, таке погашення відображатиметься проведенням:
• Дт 312 Кт 716.
Щодо перебігу термінів позовної давності (якби три роки)
Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦКУ, подовжуються на строк його дії.
Тобто на період воєнного стану строк позовної давності подовжується. Тому строк обліку заборгованості на субрахунку 071 буде не три роки, а три плюс строк воєнного стану.
Податок на прибуток підприємств
Списана дебіторська заборгованість зменшує фінансовий результат до оподаткування, який є основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток (пп. 134.1.1 ПКУ).
Якщо підприємство корегує фінансовий результат до оподаткування на податкові різниці, слід застосовувати різниці, встановлені пп. 139.2 ПКУ:
• на суму витрат від списання заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів фінрезультат до оподаткування збільшується;
• на суму списаної заборгованості, що відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування зменшується.
У пп. 14.1.11 ПКУ наведено ознаки безнадійної заборгованості. Одна з таких ознак — сплив строк позовної давності.
Якщо строк позовної давності не сплив (а швидше так і є, поготів ураховуючи зупинення термінів перебігу позовної давності через воєнний стан), дебіторська заборгованість може бути списана у витрати тільки у бухгалтерському обліку. Підприємства, які застосовують різниці у визначенні об’єкта оподаткування збільшать свій об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на суму списаної дебіторської заборгованості, яка відповідно до норм податкового законодавства не є безнадійною.
Ще одна ознака — стягнення заборгованості стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.
Наприклад, відповідно до пп. 1 п. 17 Постанови НБУ №18, уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції:
1. З використанням російських рублів і білоруських рублів.
2. Учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована / постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
3. Для виконання зобов’язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь.
Тобто навіть якщо контрагент з РФ бажає погасити свою заборгованість, він у визначених умовах не може цього зробити.
Але ця обставина спрацьовуватиме тільки в разі, якщо в договорі між підприємством і контрагентом із РФ прямо встановлено звільнення від виконання зобов’язань за договором унаслідок настання такої форс-мажорної обставини, як воєнні дії.
Причому сторони мають погодити, яким чином вони повинні задокументувати таку подію. Наприклад, це може бути сертифікат ТПП.
Форс-мажорні обставини засвідчуються сертифікатом ТПП (ст. 14-1 Закону про ТПП).
Водночас, як зазначає ТПП України, засвідчити форс-мажорні обставини у період воєнного стану можна листом ТПП, розміщеним на сайті ТПП.
У будь-якому разі сторони мають самостійно встановити, яким чином зафіксують форс-мажор.
Якщо все виконано згідно з умовами укладеного між сторонами договору, підприємство вписуватиметься у вимоги пп. 14.1.11 ПКУ, а тому зможе зменшити фінрезультат до оподаткування на суму списаної заборгованості.
Однак, оскільки відповідну норму ПКУ виписано без достатньої деталізації, податкова може мати іншу думку. Тому у цьому разі є доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.
The Ukrainian Farmer
