Робимо все, щоб Україна і світ були з хлібом
Наш аграрний фронт працює. Ми завершили сівбу соняшнику, а зараз чекаємо погоди і будемо сіяти кукурудзу. А як потеплішає – сою. Посівні площі під кукурудзою цього року скоротили втричі, адже маємо залишки минулорічного врожаю, який поки що складно продати, тож надалі може виникнути дефіцит складських приміщень. До того ж невідомо, яка буде вартість досушування. Натомість збільшили площі під соняшником, ячменем і соєю. Ранні зернові також уже посіяли.
Наразі є проблеми з поставками пального, добрив та ЗЗР, навіть тих, що були проплачені раніше, тому поки виходимо з того, чим устигли запастися до війни. Основну масу добрив, наприклад, внесли з осені і під ярі, і під озимі культури. А навесні озимі підживлювали залишками добрив, які купували раніше.
Щодо насіння, з українським проблем немає, а от з імпортним, якому ми віддаємо перевагу, ситуація гірша. На щастя, наш постачальних зумів забезпечити нам потрібний обсяг.
Загалом у цій ситуації компанії неабияк допомагає триматися на плаву наша стратегія. Ми завжди плануємо сівозміну на кілька років уперед. Відповідно, наперед закуповуємо й базовий набір ЗЗР. Як в аптечці в кожної людини є основні препарати, як-от знеболюючі, жарознижуючі, так у нашій агрономічній «аптечці» завжди є препарати від найпоширеніших хвороб, шкідників, бур’янів.
В цілому нам відносно пощастило – у нашому регіоні активних бойових дій не було. Лише ракети прилітали, але наші поля не зачепило. Тому сівбу почали одразу, як випала така нагода. Дещо затрималися зі стартом сівби ранніх культур, адже було досить холодно і були певні затримки з поставками матеріально-технічних ресурсів. А зараз посівна в розпалі.
Наразі дуже непокоять проблеми з продажами минулорічного збіжжя. Ціни в нас дуже низькі, тому що в портах експорту практично немає, а внутрішній попит низький. Фактично весь збут іде через західний кордон, але обсяги й темпи його надто низькі.
Зерно в нас частково лежить на елеваторах, відповідно, це додаткові затрати. Крім того, партнери просять звільнити склади до червня для нового врожаю. Тож якщо не вдасться відкрити для експорту західний коридор через Волинську область, ситуація буде така, що в світі не вистачатиме зерна, а в нас не буде куди його діти. Відповідно, там ціни будуть високі, а тут – низькі. Цьогоріч уже планується менший урожай, ніж у минулі роки, це видно з нинішньої ситуації. А видаткова частина навпаки зростає. Тому для нас дуже важливо, щоб наші сусіди дали можливість більше експортувати через їхні порти.
Вирішити проблему збуту і хоч частково вивільнити капітал – пріоритетне завдання для нас. А тим часом плануємо розширити власні складські приміщення, щоб у крайньому разі можна було зберігати минулорічне збіжжя ще щонайменше рік. Ну і звісно – виростити новий урожай. Тож працюємо! Робимо все, щоб Україна і світ були з хлібом!