Дощі: дотація від Господа Бога чи кара небесна?

На півдні на різних полях у нас тільки за останні три тижні випало від 65 до 85 мм опадів, що по суті компенсувало як мінімум по два поливу нашим фермерам. А це дуже навіть солідна «дотація сільському господарству». У нас є клієнти, які платять по 4 грн за куб води, і 65 до 85 мм, що випали на на гектарі поля за останні три тижні економили їм дуже солідні гроші.

Безумовно найбільше пощастило тим хто вирощує соняшник, кукурудзу та сою. На цих культурах ця волога дуже вчасно (якщо не зважати на деякі труднощі з тим, щоб зловити між дощами момент для внесення гербіцидів).

Набагато менше радіють ті, хто вирощує озимі зернові – настільки рясні дощі в цей час їм зовсім не до ладу і принесли вони не тільки посилення розвитку грибкових захворювань, а й проблему вилягання, що завжди ускладнює збирання і збільшує втрати.

Ну а стосовно овочівників, то вони відчувають змішані почуття. Заощадити на поливній воді звичайно ж вийшло, до того ж велика частина опадів була низькоінтенсивна (не зливи, а дрібний дощик), а це найцінніша поливна вода, істотно полегшує завдання отримання сходів цибулі і моркви, а також забезпечує ідеальну приживлюваність розсади всіх видів овочів (адже саме на ці місяці випадає період посадки). Так що перці, томати, капусти всіх видів відчувають себе чудово.

А ось на озимій цибулі і часнику ця волога не всім була доречною. Майже щоденні «грибні» дощі завадили вчасно провести обприскування і чимало полів заросло бур’яном і сильно постраждало від пероноспорозу.

Але саме «цікаве» починається саме зараз. В останні три дні період дрібних дощів змінився градами. І майже кожен день фермери діляться сумними картинками з полів пошкоджених градом. Це мабуть, єдиний з форс-мажорів на фермерському полі проти якого овочівники ніяк не можуть захиститися.

Радикальних методів проти граду, звичайно ж, немає (хіба що в садах і на виноградниках сітки застосовують). Ті фермери, які вирощують овочі під агроволокном іноді бачачи небезпеку граду в травні – початку червня можуть навмисно затриматися про зняттям агроволокна (або якщо використовують плівковий тунель, то замість повного демонтажу плівки просто прорізають верх для циркуляції повітря а повне зняття залишають на потім – коли мине небезпека граду).

Також звичайно виходом є розподіл ризиків висадкою рослин конвеєром – тоді хоча б частину площ не потрапить під можливий град.

Використання протиградової артилерії неможливо в рамках захисту одного 30-50-гектарного фермерського поля, такі завдання повинні вирішуватися скоординовано усіма аграріями регіону, а наші фермери все ще відрізняються завидною самостійністю, але повним невмінням кооперуватися для вирішення подібних завдань.

Ну а якщо вже серйозно – страхувати посіви треба. Тільки не вірить у нас народ страховикам (і заслужено не вірить) і поки не прийдуть на ринок страхові компанії з  ім’ям, що заслуговує довіри – ситуація радикально не зміниться.