Агроекосистеми в умовах змін: як пристосуватись?

Умови функціонування сучасних агроекосистем досить швидко трансформуються і в динаміці цих змін можна виділити кілька основних трендів.

По-перше, це кліматичні зміни на глобальному та регіональному рівнях, що призводить до зміщення меж природно-кліматичних зон в Україні. Зокрема, на 100–150 км на Північ відбувається загальне підвищення температури повітря, збільшення частоти й інтенсивності посушливих явищ, порушення рівномірності надходження атмосферних опадів й аридизації клімату. Все це сприяє активізації ерозійних процесів і деградації ґрунтів.

По-друге, погіршення стану ґрунтів, втрата гумусу зумовлюють необхідність змін у технологіях механічного обробітку ґрунту. Через це на тлі вкрай непоступливих тенденцій урегулювання прибутковості агробізнесу шляхом здешевлення виробництва спостерігається активне впровадження ресурсоощадних технологій з відмовою від обертання скиби навіть за несприятливих для цього умов.

Підвищується актуальність хімізації рослинництва, що порушує біологічний балансу ґрунту й  ґрунтової мікрофлори, як активного гравця у формуванні рухомості елементів живлення та доступності їх рослинам.

Також спостерігається стійка тенденція до ущільнення кореневмісного шару та зміни температурного й зволожувального режимів ґрунту в бік загострення екстремальності їх коливань.

Поверхневе розташування кореневої системи рослин на ущільнених ґрунтах зменшує «корисний» обсяг ґрунту, зумовлюючи використання поживних речовин тільки з  приповерхневого шару.

По-третє, інтенсивність техногенного навантаження навколишнього середовища, зростання впливу негативної дії промислових викидів, незбалансованість і надмірність агротехнічних заходів призводять до зміни хімічного складу ґрунтів. Забруднення ґрунту одними елементами провокують розвиток токсичних явищ і дефіциту інших елементів у живленні рослин.

Тобто суттєві зміни кліматичних та екологічних умов, а також технологій ведення сільськогосподарського виробництва призводять до відчутного зміщення співвідношення рухомості хімічних елементів у системі «ґрунт-рослина», співвідношення між основними елементами живлення, необхідними для отримання врожаю культур та відповідної його якості.

Усе це вимагає перегляду схем регулювання живлення сільськогосподарських культур, кількісних і якісних нормативів, пластичності вибору доз добрив і співвідношень основних поживних елементів і біогенних мікроелементів.

Разом з тим, потрібно обов’язково враховувати агрохімічний стан і ступінь забруднення ґрунту, а також застосовувати у виробництві сучасні технології експрес-аналізу стану системи «ґрунт-рослина».