На сьогодні сучасними дослідженнями встановлено потепління клімату, погіршення умов зволоження не лише у південних регіонах і Лісостепу, а й у гумідній зоні України. Нестабільні умови вологозабезпечення супроводжуються істотними коливаннями врожайності сільськогосподарських культур за роками та прибутковістю виробничої діяльності. За прогнозами кліматологів у найближчій перспективі найімовірнішим є збільшення повторюваності посушливих явищ, зокрема з екстремально-високими температурами та зливового характеру опадами. Тому надалі умови вологозабезпечення вирощуваних культур погіршуватимуться.
У зоні Західного Полісся за останні 20 років кількість опадів, попри їх зменшення, є цілком достатньою для основних вирощуваних культур. Однак унаслідок потепління посилилося випаровування та погіршився водний баланс за окремі місяці. Зокрема, в окремі місяці вегетації зазначається дефіцит вологи.
Важливе значення для озимих зернових і ярих культур мають опади за весняні місяці, особливо за березень-квітень. Вони відіграють важливу роль у формуванні потрібних запасів вологи в ґрунті, що сприяє нормальному росту й розвитку рослин. Їхній надлишок, як і брак у, цей період негативно впливає на ріст і розвиток культур.
Наші спостереження показують, що в останні десятиліття спостерігається зменшення опадів у посівний період. Особливо показовим був минулий рік, коли навіть на Поліссі гостро відчувався брак вологи в ранньовесняний період. Так, якщо на початку 80–х років XX ст. їх кількість становила в середньому 70–80 мм, то після 2010 року — 40–45 мм. Якщо враховувати, що в травні більша частина опадів випадає в другій половині місяця, то виникає тривалий період 2,5–3 місяці, з дефіцитом вологи в ґрунтах, що негативно вливає на рослинний покрив, у першу чергу на розвиток посівів. Така тенденція вкрай негативно впливає на сходи й подальший ріст і розвиток вирощуваних культур у ранньовесняний період.
Вище вказані чинники змушують коригувати роботи з весняного догляду за озимими культурами, а також коригувати строки сівби ярих культур до більш ранніх — з метою максимального використання зимових запасів вологи. Крім того, з потеплінням клімату значно раніше навесні активізуються різноманітні шкідники сільськогосподарських культур і збудники хвороб тощо.
На осушуваних землях зони Полісся регулювання водного режиму в оптимальних межах є важливим заходом у системі технологій вирощування сільськогосподарських культур і в окремі роки може забезпечити приріст урожайності до 20–30% і більше. Через зростання посушливості клімату набуває особливої актуальності відновлення працездатності меліоративних систем із метою можливості регулювання водного режиму протягом усього періоду вегетації вирощуваних культур.
Керування водним режимом на осушуваних землях полягає в здійсненні технічних заходів, які забезпечують такий розподіл ґрунтової вологи, за якого підтримувалися б оптимальні умови водного живлення рослин культур на всіх фазах їх розвитку. Основними заходами керування водним режимом на меліоративних системах є своєчасне відкриття й закриття щитів підпірних гідротехнічних споруд (шлюзів).
Головним завданням у ранньовесняний період є відведення надлишкової вологи, а за її браку — затримання й акумуляція. Строки відведення надлишкових вод для зернових культур із поверхні ґрунту становлять 0,5–1 доба; з шару ґрунту 0–0,25 м — 1–2 доби; з шару ґрунту 0–50 см — 2–3 доби. Перезволоження 0–50 см шару ґрунту зернових протягом трьох днів призводить до втрати 10% урожаю, а протягом 5 днів — 20%.
Після проходження весняної повені, за зниження рівнів ґрунтових вод до глибини, що забезпечує нормальну роботу сільськогосподарської техніки, щити закриваються. Цей захід називається попереджувальним шлюзуванням, адже він запобігає нераціональному скиданню тієї частини ґрунтових запасів вологи, яку в першій половині вегетаційного періоду культури використають для росту й розвитку.
Регулюючи водний режим, орієнтуються на підтримання таких рівнів ґрунтових вод, за яких у кореневмісному шарі ґрунту створюються сприятливі умови для росту рослин. Величини їх залежать від виду культур і фаз розвитку, погодних умов, типу ґрунтів зони аерації та їх воднофізичних характеристик.
У посівний період рівні ґрунтових вод мають бути такими, за яких осушувані землі стають цілком прохідними для сільгосптехніки, не настає пересихання верхнього шару ґрунту й забезпечуються найсприятливіші умови вологості ґрунту для проростання та сходів посіяного насіння. Найбільш допустиме зниження рівнів ґрунтових вод залежить від глибини розгалуження основної маси коренів тієї чи іншої культури й висоти ефективного капілярного підтоку. Рекомендовані рівні ґрунтових вод наведено в таблицях 1–2.
Таблиця 1. Рекомендовані рівні ґрунтових вод для торфових ґрунтів
Перезволоження і пересушування ґрунтів призводить до зниження продуктивності сільгоспкультур. Перезволоження навесні затримує вчасне проведення весняних польових робіт. У період весняної повені та під час літніх злив меліоративні системи мають своєчасно відводити воду, щоб не допустити пригнічення росту і розвитку рослин.
Таблиця 2. Рекомендовані рівні ґрунтових вод для мінеральних ґрунтів
Весняні повені недопустимі на полях, де вирощують озимі зернові. Вони спричиняють загибель посівів за тривалості затоплення: жита — 8–10 діб, пшениці — 7–8, ячменю — 5–6, вівса — 10 діб. Зернові культури найбільше реагують на це явище в період від сходів до виходу в трубку.
Вимоги сільськогосподарських культур до вологості ґрунту впродовж вегетації змінюються. Зважаючи на забезпечення фізіологічних потреб культур і ресурсоощадження, доцільно дотримуватися трьох основних періодів диференційованого забезпечення рослин вологою:
• сівба-сходи, протягом якого вологість активного (0–50 см) шару ґрунту має бути максимально допустимою (77– 80% ПВ);
• інтенсивне наростання вегетативної маси: вологість ґрунту має бути в оптимальному діапазоні (60–74% ПВ);
• «достигання врожаю»: допустиме зниження вологості до мінімальної величини (55–63% ПВ).
Верхня межа вологості ґрунту орієнтовно відповідає найменшій вологомісткості (НВ), а мінімальну допустиму вологість ґрунту для різних культур наведено в табл. 3.
Таблиця 3. Мінімальна допустима вологість ґрунту, (% ПВ)
Для контролю за водним режимом осушуваних земель одних даних по режиму рівнів ґрунтових вод недостатньо. Повніше оцінювання водного режиму у вегетаційний період має проводитися за показниками вологості й вологозапасів активного шару ґрунту. За активний шар ґрунту беруть той шар, де розміщена коренева система рослин. На торфовищах потужних, середніх і мілких та мінеральних ґрунтах глибина активного шару становить 0,5 м.
Сумарні фактичні вологозапаси в активному шарі протягом усього вегетаційного періоду не має опускатися нижче від величин, що наведено в табл. 4–5.
Таблиця 4. Мінімальні допустимі запаси вологи в активному (0–0,5 м) шарі торфового ґрунту, мм
Таблиця 5. Мінімальні допустимі запаси вологи в активному (0–0,5 м) шарі мінерального ґрунту, мм
Якщо фактичні вологозапаси в будь-який період вегетації досягнуть величин, зазначених у табл. 4–5, або будуть меншими, то на системі або окремій ділянці слід проводити додаткове зволоження ґрунту. Керуючи водним режимом, ви створите оптимальні умови водного живлення рослин культур.
Микола Зосимчук, канд. с.–г. наук, заступник директора з наукової роботи Сарненська дослідна станція ІВПіМ НААН
журнал The Ukrainian Farmer, лютий 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
