За неправильного застосування мікроелементи можуть мати токсичний вплив

Виробники збільшують уміст мікроелементів у раціонах тварин і птиці, щоб забезпечити їх максимальне здоров’я й виробничі показники. Як наслідок, стратегії згодовування мінеральних добавок швидко стали складними. До того ж може бути складно визначити точну потребу в них, оскільки рівень мікроелементів не так чітко визначений, як енергії, протеїну чи амінокислот.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Насправді субклінічний або незначний дефіцит мікроелементів може виявитися більшою проблемою, ніж очікувалося, бо його ознаки часто нечіткі й неспецифічні, і виробник може взагалі не помітити дефіциту.

За неправильного застосування мікроелементи можуть мати токсичний вплив. Тому організм ретельно регулює їхній баланс. Гомеостаз здійснюється двома основними методами: контролем усмоктування в кишківнику й виведенням надлишків. Рівень засвоєння основних мікроелементів ‒ цинку, міді, марганцю й заліза ‒ регулюється шляхом усмоктування.

Аби забезпечити адекватне споживання мікроелементів, рекомендації щодо мінералів часто містять великий запас. Межі безпеки базуються і на низькій доступності неорганічних джерел мікроелементів у раціоні.

Помітним ефектом високих рівнів додавання мікроелементів до раціону була їхня дія як своєрідних стимуляторів росту, особливо цинку й міді, які в фармакологічних дозах мають антимікробну дію. Надлишки цих елементів виводяться з організму і можуть становити загрозу для довкілля.

За внесення органічних добрив ці мікроелементи можуть накопичуватися в ґрунті. Тому останніми роками постійно знижують максимально допустимі рівні вмісту мікроелементів у кормах або, як оксид цинку в фармакологічних дозах, взагалі забороняють.

Учені підрахували, що приблизно 80-95% доданих цинку й міді виводиться з фекаліями, що підвищує концентрацію металів у ґрунті. Це має токсичний вплив на рослини, мікроорганізми й інші види тварин.

Щоб зменшити вплив мікроелементів на довкілля без шкоди для продуктивності тварин і птиці, потрібно згодовувати їх у точній відповідності до індивідуальних потреб. І тут стануть в пригоді індивідуальні стратегії згодовування добавок, наприклад за допомогою багатофазної годівлі. Також доцільно використовувати джерела мікроелементів із максимально можливою біодоступністю.

Мікроелементи можуть забезпечити поживну цінність для тварини тільки тоді, коли засвоюються. Наукові дослідження продемонстрували кращу засвоюваність гліцинатів і хелатів соєвих амінокислот, їх успішно застосовують у годівлі високопродуктивних тварин і птиці.