Які вимоги до концентрації шкідливих газів у повітрі пташника з перепелами

Перепели у процесі своєї життєдіяльності споживають кисень, виділяють вуглекислий газ, вологу, тепло. У пташнику також створюються сприятливі умови для розвитку й розмноження мікроорганізмів.

У результаті мікробіологічного розкладу органічних речовин (посліду, підстилки, решток кормів тощо) з них виділяються аміак, сірководень, вуглекислий газ і багато інших шкідливих речовин.

Уміст шкідливих газів у повітрі пташників, де утримують перепелів, не має перевищувати гранично допустимих концентрацій: вуглекислого газу – 0,25% по об’єму, аміаку – 15 мг/м³, сірководню – 5 мг/м³.

Гранично допустима концентрація пилу за кліткового й підлогового вирощування молодняку перепелів становить 3 мг/м³ і 5 мг/м³. Гранично допустимий рівень мікробного забруднення повітря пташників за кліткового вирощування молодняку – 100 тис. м. гол./м³, підлогового вирощування – 200 тис. м. гол./м³.

Перевищення гранично допустимих концентрацій цих шкідливостей негативно впливає на ріст і розвиток птиці, її збереженість і продуктивні показники, може призвести до респіраторних й інших захворювань.

Для видалення з пташника надмірних кількостей шкідливих газів, вологи, пилу й тепла у них за допомогою систем припливно-витяжної вентиляції створюють постійний повітрообмін.

Мінімальна кількість свіжого повітря, яку потрібно подавати в пташники, – 0,7 м³/год/кг живої маси в холодний період року та до 7 м³/год/кг живої маси – у теплий період. У перехідні періоди рівні повітрообміну повинні мати проміжні значення.