Які інструменти допомагають контролювати ризик кетозу в корів
Кетоз не завжди має виражену клінічну картину: на ранніх стадіях зміни апетиту та продуктивності корів можуть бути незначними, а специфічні клінічні ознаки ‒ відсутніми. Саме тому субклінічна форма захворювання (гіперкетонемія) нерідко залишається непоміченою під час звичайного огляду тварин, хоча вже може бути пов’язана зі змінами молочної продуктивності й відтворення, а також із підвищеним ризиком супутніх захворювань.
Один із найбільш вивчених інструментів підтримки корів із гіперкетонемією ‒ пропіленгліколь, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Після перорального введення він швидко включається в енергетичний обмін і діє як глюкогенний попередник. Це підвищує доступність субстратів для утворення глюкози й допомагає зменшити потребу організму в надмірній мобілізації жирових резервів.
Водночас енергетичний обмін жуйної тварини не обмежується лише надходженням одного глюкогенного субстрату. Ефективне використання поживних речовин залежить також від роботи печінки, ферментних систем, рубцевої мікрофлори й адекватного забезпечення мікроелементами. Особливу вагу в цьому контексті мають кобальт і йод, оскільки вони залучені до різних, але важливих ланок метаболізму.
Кобальт у жуйних використовується мікроорганізмами рубця для синтезу вітаміну B12, необхідного для нормального метаболізму пропіонату ‒ головного глюкогенного попередника. Завдяки цьому пропіонат може ефективно використовуватися печінкою в процесах глюконеогенезу. Тому достатнє забезпечення кобальтом ‒ важлива умова нормального B12-залежного енергетичного обміну.
Йод виконує іншу фізіологічну функцію. Він ‒ необхідний компонент для синтезу гормонів щитоподібної залози ‒ тироксину (T4) і трийодтироніну (T3). Ці гормони беруть участь у регулюванні інтенсивності обмінних процесів і використанні поживних речовин, а також у рості та продуктивності тварини.
Раніше ми писали про прояви першого й другого типу кетозу ВРХ.