Як діагносувати везикулярний стоматит у корів

За діагностики везикулярного стоматиту в корів за клінічними та патологоанатомічними показниками потрібно з діагнозу усунути ящур. Надійно диференціювати хворобу в патологічному матеріалі дає змогу біопроба на білих мишах і виявлення специфічного вірусного антигену за РЗК, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Матеріалом для лабораторних досліджень є головний мозок, печінка, селезінка, легені, лімфовузли. За життя тварини досліджують носовий секрет, уміст везикул й уражений епітелій, абортовані плоди. Із цією метою місця ураження спочатку промивають розчинами стрептоміцину та пеніциліну, стерильними ножицями зрізають стінки везикул (не менше ніж 3 г), стерильним шприцом або пастерівською піпеткою збирають уміст везикул, а зіскрібки, змиви – ватним тампоном.

У лабораторію патологічний матеріал доставляють на льоду або в рідкому азоті, а за потреби консервують 50%-м забуференим розчином гліцерину або стерильним розчином гідролізату лактальбуміну, який містить по 500 ОД/мл стрептоміцину, пеніциліну, поліміксину, 100 ОД/мл ністатину на 10% сироватці крові будь-якого виду тварини, яка не містить антитіл до вірусу везикулярного стоматиту.

В основному лабораторна діагностика виявляє антиген збудника в патологічному матеріалі на РЗК, РДП. Виділяють збудник із патологічного матеріалу в культурі клітин, ембріонах курей або методом зараження лабораторних тварин (морські свинки, 3–5-добові білі миші) з наступною ідентифікацією в одній із серологічних реакцій (РЗК, РН, РДП) або методом електронної мікроскопії.

За диференційної діагностики також усувають віспу, інфекційний ринотрахеїт, вірусну діарею, некробактеріоз, шкірну форму туберкульозу, злоякісну катаральну гарячку й чуму ВРХ, грибні та неінфекційні стоматити.

Нагадаємо, для везикулярного стоматиту в корів характерна циклічність. Раніше повідомлялося, який перебіг має везикулярний стоматит у корів та які патологоанатомічні ознаки хвороби.