Вакцини проти хвороби Гамборо: плюси й мінуси

Проти хвороби Гамборо застосовують живі, імунокомплексні й векторні вакцини. Частка живих вакцин на світовому ринку ‒ 70-80%, а на векторні й імунокомплексні разом припадає 20-30%. Кожна з цих вакцин має і переваги, й недоліки, пише журнал «Наше птахівництво».

Зокрема, жива вакцина передбачає ранній захист. Водночас вона потребує розведення у питній воді, й помилка у співвідношенні препарату та рідини впливає на ефективність захисту.

Векторні вакцини застосовують у інкубаторі під належним контролем. Але недоліком можна вважати те, що вірус не поширюється в навколишньому середовищі, й імунітет птиці формується доволі пізно.

Аналогічна ситуація щодо формування гуморального імунітету спостерігається й у імунокомплексних вакцин, які також застосовують в інкубаторах. Зазвичай вакцинують батьків, щоб використати ефект материнського імунітету, який є єдиним захистом у перші 2-3 тижні життя курчат. Проте коли титри материнських антитіл високі, це може заважати вакцинації на фермі. Обрахувати правильні строки не завжди вдається через розбіжності в часі постачів 2-3 різних матеріалів батьківського поголів’я.

Як повідомлялося, гарячі вакцини проти хвороби Гамборо ослаблюють імунітет птиці.