У фахівців немає одностайної думки щодо вибору м'ясних пород ВРХ для розведення

Породний склад спеціалізованого м’ясного скотарства України представлений 12 породами: абердин-ангуською, волинською м’ясною, герефордською, лімузинами, південною м’ясною, поліською м’ясною, знам’янським типом поліської м’ясної породи, сірою українською, світлою аквітанською, симентальською м’ясною, українською м’ясною та шароле.

Найбільше в країні розводять абердин-ангуську (близько третини), волинську м’ясну, південну м’ясну та поліську м’ясну (14-12%) породи. Поголів’я ВРХ кожної з інших порід не перевищує 8% загальної чисельності, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Нині між фахівцями точаться дискусії щодо вибору породи для розведення. Одні схиляються до думки, що потенційна продуктивність і відтворювальна здатність українських м’ясних порід ВРХ перебуває на рівні найкращих спеціалізованих м’ясних порід країн ЄС. Вітчизняні м’ясні породи конкурентоспроможні на європейському та світовому ринках. При цьому вони наголошують, що генетичний потенціал імпортних порід у природно-кліматичних і господарських умовах України не може бути повністю реалізованим, бо процеси селекції  та формування господарських корисних ознак ВРХ відбувається під впливом низки специфічних зовнішніх чинників: клімату, температури, годівлі тварин, умов утримання.

Інші фахівці вважають, що українські породи є неконсолідованими, а, отже, неконкурентними з універсальними імпортними м’ясними породами.

Для ефективного ведення м’ясного скотарства треба обирати конкурентні породи, а в процесі розведення можна здійснювати промислове схрещування й мати кілька порід.

Вибираючи м’ясну породу ВРХ для розведення, потрібно, крім продуктивних якостей, звертати увагу на її фізіологічні та технологічні характеристики.

Як повідомлялося, у Криму взялися за розведення герефордської породи ВРХ.