Прихований мастит у корів може спричинити розвиток клінічно вираженого маститу

Прихований (субклінічний) мастит у корів становить найбільшу небезпеку: його перебіг триває без виражених клінічних ознак, молоко зовні нормальне.

Хворими на прихований мастит уважають корів, молоко яких дає позитивну реакцію на один із маститних тестів (димастин, мастидин) і утворює осад за постановки проби відстоювання або в секреті вимені під час дворазового (через 5-7 днів) бактеріологічного дослідження виявляють патогенну мікрофлору.

Причин виникнення прихованого маститу дуже багато. Так, на великих підприємствах мастити виникають через недотримання ветеринарно-санітарних вимог доїння оператором машинного доїння. Хвороба спричиняє дисфункцію молочної залози, це проявляється зниженням молоковіддачі й відхиленнями в біохімічному складі отриманого молока.

Вірулентна мікрофлора, потрапляючи в молочну залозу через дійковий канал, кровоносні та лімфатичні судини, також спричиняє хворобу. При цьому немає збудника, який викликає певну форму маститу.

Корови, яких утримують у прохолодному вологому й забрудненому стійлі, на

поганій підстилці, з обмеженим провітрюванням і освітленням, які мало рухаються і їм згодовують неякісні корми, нерідко страждають на мастит.

Хворобу також може спровокувати травмування молочної залози.

За прихованого маститу відбувається розлад функції молочної залози, що клінічно виявляється гіпогалактією та зміною біохімічних властивостей молока.

Об’єктивним показником здорового вимені в корови є кількість соматичних клітин у молоці. На початку й наприкінці лактації вона трохи вища, ніж у інші періоди. Висока концентрація соматичних клітин є ознакою порушення секреції молока або захворювання.

Якщо в 1 мл молока від клінічно здорових корів міститься в середньому 250 тис. соматичних клітин, то в разі захворювання на мастит їхня кількість зростає до 950 тис.

Приховані мастити можуть бути причиною розвитку клінічно виражених маститів, але зазвичай доярки та ветеринарні спеціалісти їх не помічають до нової перевірки дійного стада на приховану форму маститу.

Поступово це призводить до гіпогалактії й агалактії через загибель частини клітин секреторного епітелію молочної залози і регенерацію сполучної тканини і навіть до атрофії ураженої частки вимені.

Проводячи глибоку пальпацію в ураженій чверті, в окремих випадках ветеринариний спеціаліст може виявити осередкові ущільнення тканин вимені, звуження місткості цистерни та дійкового каналу, потовщення стінок дійки.