Основним джерелом респіраторного мікоплазмозу в індиків є хвора птиця

Респіраторний мікоплазмоз (інфекційний синусит) – хронічне респіраторне захворювання індиків. Його збудник – факультативний аероб, який проходить через фільтри (подібно до вірусів) та росте на поживних середовищах (подібно до бактерій). Він стійкий до низьких температур, у замороженому вигляді зберігається 1-3 роки. За нагрівання до 65 °С швидко гине.

Про це пише журнал «Наше птахівництво».

Наразі ідентифіковано понад 12 серотипів мікоплазм. Збудник Mycoplasma gallisepticum спричиняє респіраторний мікоплазмоз, коли уражуються повітроносні мішки, трахея, легені та інфраорбітальні синуси.

Mycoplasma synoviae призводить до інфекційного синуситу (заразної нежиті) з характерним запаленням слизових оболонок підочних порожнин (синусів), накопиченням у них ексудату, який розтягує синуси у вигляді пухлин.

Mycoplasma мelеagridis локалізується у фабрицієвій бурсі та спричиняє мелеагрідні інфекції, які уражують статеву систему індиків. При розтині загиблої птиці фіксують скупчення ексудату в синусах, катаральне запалення слизової оболонки гортані, трахеї та легенів, потовщення та заповнення фібринозно-казеозними масами повітроносних мішків.

За ускладнення мікоплазмозу іншими захворюваннями (паратифом, пастерельозом або вірусними захворюваннями) виникають перикардити та перигепатити.

Діагностують мікоплазмоз на основі мікробіологічних досліджень із виділенням мікоплазм, їх ідентифікацією та визначенням чутливості до лікарських препаратів.

Мікоплазми уражують індичат із 3-тижневого віку та дорослу птицю, особливо в початковому періоді яйцекладки.

Основним джерелом захворювання є хвора птиця. Розповсюдження збудника відбувається аерогенним і контактним шляхами, через корм, підстилку, одяг персоналу тощо. При контактному інфікуванні інкубаційний період становить 4-20 діб. Поширюється інфекція спочатку повільно, потім швидше, і за 3-4 тижні охоплює до 50% поголів’я. Смертність та вибракування молодняку сягає 45% від загального поголів’я.

У дорослих індиків захворювання спостерігається протягом кількох тижнів і супроводжується зниженням яйценосності на 10-20%, хоча смертність значно нижча, ніж у молодняку.

Для Mycoplasma мelеagridis характерний трансоваріальний шлях, причому на початку продуктивного періоду інфікування яєць може сягати 50%, знижуючись до кінця яйцекладки до 12-15%.